Деревина має складну анатомічну будівлю і хімічний склад. Деревина, чи деревинна речовина, — це речовина клітинних стінок (оболонок кліток дерева).
Деревина складається в основному з органічних речовин (близько 99 %), і лише невелику частину (близько 1 %) складають мінеральні речовини, що при спалюванні деревини утворять золу. Кількість золи служить характеристикою змісту мінеральних речовин, але точно не дорівнює йому.

Дмитро Іванович Менделєєв народився в лютому 1834 р. у місті Тобольську, у родині директора місцевої гімназії. З 1850 р. навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького педагогічного інституту. У 1855 р. закінчив його з золотою медаллю і був направлений учителем гімназії спочатку в Сімферополь, а потім в Одесу. У 1856 р. Дмитро Менделєєв відправився у Петербург і захистив магістерську дисертацію за темою "Про питомі об'єми", після чого на початку 1857 р. був прийнятий приват-доцентом з кафедри хімії в Петербурзький університет. 1859 - 1861 р. він перебував у науковому відрядженні у Німеччині, у Гейдельберзькому університеті. У 1860 р. Менделєєв взяв участь у роботі першого міжнародного хімічного конгресу в Карлсрує.

Гідроліз - це хімічна реакція іонного обміну між водою і розчиненим у ній речовиною з утворенням слабкого електроліту. (У загальному випадку обмінна взаємодія розчиненої речовини з розчинником зветься - сольволіз).
У більшості випадків гідроліз супроводжується зміною p розчину.

До складу природних тригліцеридів входять залишки насичених кислот (пальмітинової C15H31COOH, стеаринової C17H35COOH) і ненасичених (олеїнової C17H33COOH, лінолевої C17H29COOH).
Жири містяться у всіх рослинах і тваринах.
Тваринні жири (баранячий, свинячий, яловичий і т.п.), як правило, є твердими речовинами з невисокою температурою плавлення (виключення - риб'ячий жир). Жири складаються головним чином із тригліцеридів граничних кислот.
Рослинні жири - олії (соняшникове, соєве, бавовняне й ін.) - рідини (виключення - кокосова олія). До складу тригліцеридів олій входять залишки неграничних кислот.

Барвники синтетичні – речовини для фарбування різних матеріалів, одержувані методом органічного синтезу. У широкому змісті сюди відносяться такі безбарвні з'єднання, з яких пофарбовані речовини утворяться вже після нанесення на матеріал, що офарблюється. Н: індигозоли (див. кубові барвники розчинні), діазояминові барвники (див. Диазоаминаль), фталогени, деякі барвники для хутра.
Синтетичні барвники, виробництво яких було почато в 1857 випуском мовеина (Перкин), фактично цілком витиснули з промислової практики природні барвники, при цьому найбільш коштовні природні барвники – алізарин, індиго – стали об'єктами промислового виробництва. Перші К.С. – мовеин, фуксин – були отримані окислюванням у різних умовах технич. окалина, що містить багато талундинов, відкіля пішло назву «анілінові барвники» як синонім к.с.

Марксистська філософія сформувалась на багатому ґрунті попередніх філософських систем. Як це нерідко буває в історії, з одного боку, її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого — стала їх діалектичним запереченням.
Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфічних рис, виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку — "науковий комунізм".
Ці три складові нового світобачення внутрішньо взаємопов'язані, доповнюють одна одну і зрозуміти філософське вчення марксизму можна лише в контексті їх взаємозв'язку і взаємодії.

Творчість Джордано Бруно (1548-1600) проходила під впливом астрономічних досягнень М.Коперника. Пантеїзм Бруно є найбільш радикальним та послідовним серед усіх вчень представників італійської філософії природи. До головних трактатів Бруно відносять "Про причину, принцип та єдине", "Про нескінченність Космосу та світів".

Позитивізм сприяв поширенню матеріалістичною світогляду і, серед іншого, деформації поняття “гуманізм”, яке стало популярним у ХІХ ст.
Засновник “наукового самим собою шляхом зняття, релігії, а комунізм – це комунізму” К.Маркс в одній з ранніх робіт з цього приводу писав: “Атеїзм – це гуманізм, опосередкований гуманізм, опосередкований самим собою шляхом зняття приватної властивості”. Згідно з цим вкрай суб’єктивним визначенням, що претендувало на визнання його загальноприйнятим, із “застарілого” розуміння гуманізму мали бути “вилучені” релігійний і майновий чинники, а справді гуманна людина обов’язково має бути атеїстом і комуністом.

Як вже було сказано, Австрія являла собою не країну, а Імперське утворення. У XIX ст. вона складалася із суміші 11 великих народів і ряду менших етнічних груп, що населяли більшу частину Східної Європи й у 1800 р. становили близько однієї сьомої населення всього континенту. Оскільки жодна нація чи народність не мала в імперії абсолютної більшості, то й жодна національна культура не була визначальною — до такої міри, як російська культура в царській імперії. І хоч в армії та серед чиновництва переважала німецька мова, якою розмовляла найбільш впливова нація імперії, вражаючою особливістю цієї імперії залишалася її етнічна різноманітність. Поширюючи свій суверенітет на все нових підданих, династія Габсбургів не змінювала, принаймні спочатку, традиційних форм влади в тих королівствах, герцогствах, провінціях і містах, які вона захоплювала. І так відбувалося не лише тому, що Габсбурги не хотіли провокувати опір, а й тому, що їм бракувало сильних централізованих установ, необхідних для уніфікації управління. Відтак аж до середини XVIII ст. їхня імперія являла собою хисткий, слабо скоординований конгломерат, який часто охоплювали кризи, породжувані внутрішніми чварами або втручаннями ззовні.

При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільно небезпечності вчиненого злочину, але й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що пом‘якшують і обтяжують відповідальність, а також причини, з якими пов‘язаний злочин. Зокрема, слід мати на увазі, що, відповідно до п.6 ст.40, вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, яка пом‘якшує відповідальність.

Верховна Рада України розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, а також здійснює установчі й контрольні функції, передбачені Конституцією України. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Будинок споруджено на вулиці Кірова — одній з головних магістралей міста, що йде від Хрещатика на Печерськ. Вулиця порівняно вузька, ліва її частина межує із славетними київськими нагірними парками. Саме до них повернуто головний фасад споруди, що з усіх ближніх точок сприймається в стрімкому ракурсі Центральна частина будинку вирішена автором у вигляді великої дуги, утвореної десятиповерховим масивом. Фасад ритмічно розчленовано велетенськими рустованими колонами із стилізованими корінфськими чавунними капітелями. З обох боків дуги центрального корпусу поставлено бокові семиповерхові крила. Одне з них фасадом виходить на Садову вулицю, а друге височить над Хрещатиком. Цікаві портики стилізованих колон із спрощеними іонічними капітелями. Цокольний поверх та бокові сторони фасадів оброблено великими брилами каменю, що міцно і надійно гримають на собі споруду. Потемнілі від часу гігантські чавунні капітелі прекрасно гармонують із світло-сірим кольором тиньку фасадів і гранітними та лабрадоритними частинами низу Всередині споруда відзначається чіткою функціональною схемою, зручним розташуванням приміщень, світлими й стримано оформленими холами й кабінетами. Дивлячись на будь-яку деталь споруди — форму карнизів чи решітки сходів,— помічаєш риси творчості І. О. Фоміна: усе просто, стримано, велично й виразно.

Українські Карпати складають приблизно чверть Карпатської дуги. Перед появою Карпатської гірської дуги на поверхні планети був тривалий період, протягом якого море в цьому місці змінилось сушею.
Мелово-палеогенова флішева геосінкліналь, де зародились сучасні Карпати, не було суцільним водневим простором, її розділяли продольні гряди суші (так звані кордильєри) - виступи древніх порід фундаменту флішу. Явні сліди розливу фундаменту - виступи конгломератів, які містять неокатані уламки кристалічних сланців та кварцю, до гравелітів з галькою метаморфічних порід часто зустрічаються серед шарів типового двохкомпонентного фліша (ритмічно чергующихся пісковиків та сланців), що складають флішеву зону Карпат.

Поки що не відомо , чи дійсно так народилося життя на нашій планеті чи ні , але зрозуміло на данному етапі одне : життя не могло самозародитися само . Взагалі проблема походження життя на Землі до цього часу є одним з самих хвилюючих питань. Перші наукові теорії , як відомо створили О.Опарін та Дж.Холдейн . Згідно з їх уявленнями , на початку історії землі відбувся абіогенний синтез складних органічних сполук з простих хімічних сполук , що містилися первісних земних океанах , « в первинному бульйоні » під впливом вулканічного тепла , розрядів та блискавок , ультрафіолетового опромінення та інших факторів зовнішнього середовища почався синтез сполук та біополімерів . Молекули амінокислот об’єднувалися в пептиди , які потім зверталися у альфа-спіраль , а потім у більш складну структуру утворюючи первісні білки . Утворювалися ліпіди , що утворювали первісні мембрани . З ціх білків та ліпідів у свою чергу синтезувалися первіні живі істоти мікроскопічних розмірів.

Гірничовидобувні комплекси як вельми суттєва частина господарських перетворень беруть у зміні балансу речовини, структури і енергії планетарних сфер виключно активну участь.
Природні зміни рельєфу і рельєфоутворюючих відкладів є передумовами виникнення екологічних і природоохоронних проблем. Найхарактерніші риси сучасного гірничого виробництва з точки зору екології :
—розробка сировини у таких масштабах і темпах, що ставиться під загрозу існування людини ( ріст вироблених просторів, просідання поверхні, вилучення земель під відвали, порушення гідрологічного режиму грунтових і підземних вод, їх мінералізація понад допустимого вмісту та ін. ).
—концентрація гірничих підприємств і організацій у крупномасштабні комплекси. Наприклад, в Кансько – Ачинському вугільному басейні обсяг видобутку передбачається довести до декількох сотень мільйонів тонн вугілля на рік. Такого ще не було у світовій практиці. За останні 20 років у вугільній промисловості Росії число діючих вугільних шахт скоротилось майже у 2 рази, а середньодобовий видобуток вугілля на одну шахту зріс у 1,7 раза. Звичайно, створення гірничих підприємств – гігантів має ряд позитивних сторін : ріст механізації і автоматизації робіт, продуктивність праці, зниження питомих капітальних вкладень і собівартості видобутку. Але може виявитися, що надмірна концентрація виробництва призведе до такого порушення екологічного стану і забрудненню навколишнього природного середовища, що негативних наслідків буде неможливо не тільки запобігти, але й завбачити.

Гранулометричним складом грунту називають віднсний по масі вміст груп частинок або фракцій грунту різноі велечини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого грунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.
Гранулометричний склад є однією з найважливіших характеристик грунт, що має визначне значення для оцінки його фізикомеханічних властивостей при використанні йог в якості основи, середовища і матеріала для будівництва дорог.

Ювелирно-виробкові та виробкові камені грунтовно стали вивчатися у СРСР у середині 60-х років , ювелирно-виробкові та виробкові камені як правило представлені мономінеральними агрегатами та горними породами , вони з древнійших часів цінувалися людиною за свою красоту .
У порівнянні з іншими видами мінеральної сировини кольорові камені відрізняються різноманітністю складу , структури та текстури , це й не дивно бо вони можуть бути різного походження : метасоматичного , магматичного , вулканично-осадового , пегматитового , гідротермального , метаморфічного і екзогенного .

Демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, настільки реально існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами. найбільш ефективно такий вплив може здійснюватися у формі прямого (безпосереднього) народовладдя, під яким розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.
Першою в історичному плані була саме ця форма народовладдя. В умовах первісного суспільства вона здійснювалася у вигляді загальних зборів членів конкретної спільноти, а у перших державних утвореннях – у вигляді народних зборів, в яких брали участь усі громадяни (крім рабів, які громадянами, а подекуди і людьми не вважалися, а тому до вирішення загальнодержавних справ не допускалися). Участь у народних зборах усіх вільних громадян, в ідеалі, мала забезпечувати прийняття рішень, які відповідали б інтересам більшості у даному державному утворенні.

Вивчення конфліктів є одним із головних завдань політології, оскільки сучасна епоха розглядається багатьма політологами як період загострення (з тенденцією до наростання) конфліктів, а управління ними — як одна з найважливіших умов підтримки соціально-політичної стабільності всередині країни та на міжнародній арені. Актуальність теоретичних і практичних аспектів цього поняття обумовлена загостренням різнопланових конфліктів в Україні та в інших посткомуністичних країнах. Нинішня полі конфліктна ситуація в Україні, що склалася внаслідок трансформації «безконфліктної тоталітарного» типу суспільства у посттоталітарний, потребує фунт моментального вивчення суспільно-цивілізаційних і ненасильницьких форм регулювання соціальне-політичних конфліктів. Вони вважаються нормальним явищем суспільного життя, тому вивчення конфлікту в суспільному розвитку, методів соціального управління, гармонізації суспільних відносин покликали до життя конфліктологію — самостійну галузь знань на перехресті соціології, пол¬ітології, політичної психології.

Політична свідомість – це сукупність поглядів, оцінок, що відображають політико-владні відносини та політичні інтереси суб‘єктів. Сукупність знань політичної свідомості складається з пізнання політико-владних відносин кожного з видів:
-представницької (законодавчої)
-виконавчої
-судової.
А також із сукупності політичних інтересів суб‘єктів, знання, цілісності яких втілюються в навчанні чи становленні колективної волі, спрямовані на здійснення функції управління і самоврядування народовладдя.
Будь-який вид політичної свідомості зумовлений об‘єктивними інтересами соціальних спільностей та характером інших взаємовідносин. Ці види політичної свідомості зумовлений особливостями, професійних, вікових та інших параметрів суб‘єктів. У політичній діяльності люди завжди керуються значними концепціями, програмами, настроями, почуттями тобто політичною свідомістю.