Попит - це платоспроможна потреба населення або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за певний...
Попит окремого споживача на товар називається індивідуальним попитом.
Ринковий попит - це сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.
На зміну попиту мають вплив цінові і нецінові фактори.
Ціновий фактор - це вплив зростання чи зменшення цін на товари, на величину попиту.
Неціновий фактор - це якість товару, доходи населення, смаки і уподобання або дефіцит. Або пропонування великої кількості товару;
очікування майбутніх економічних змін, доступність товару споживачам.
Закон попиту - це закон, який передбачає, що із зростанням ціни на товар зменшується кількість товару, яку хоче придбати населення, а із зменшенням ціни на товар. То кількість товару, що купується населенням, зростає.
Пропозиція - це сукупність товарів за певною ціною, які готові виготовляти і продавати виробники.

Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії.
Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на ушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430—355 рр. до н. е.), Платона (427—347 рр. .о н. є.), Аристотеля (384—322 рр. до н. е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з’ясувати загальні принципи економічного розвитку. «Економікс» (домашнє господарство) —так називалася праця видатного мислителя стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обгрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок.
Але не кожна економічна думка розвивається у систему поглядів і стає економічним ученням. Ні в рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступово в процесі історичного розвитку суспільства.

Хімія, наука про склад речовин і їх перетворення, починається з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Люди уміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримувати скло ще за 4000 років до н.е. З 7 в. до н.е. Єгипет і Месопотамія стали центрами виробництва барвників; там же отримували в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н.е. для виробництва барвників використали перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить - повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення.
З розвитком фізичних теорій про будову атомів і молекул були переосмислені такі старі поняття, як хімічна спорідненість і трансмутація. Виникли нові уявлення про будову матерії.
У 1896 Антуан Анрі Беккерель (1852 - 1908) відкрив явище радіоактивності, виявивши спонтанне випущення солями урану субатомних часток, а через два роки дружина Пьера Кюрі (1859 - 1906) і Марія Кюрі (1867 -1934) виділила два радіоактивних елементи: полоній і радій. Відкриття Фредеріка Содді (1877 - 1956), що показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація.

Розпад електролітів на іони під час розчинення у воді або розплавлення називається електлолітичною дисоціацією.
Розглянемо розчинення у воді такої, наприклад, іонної сполуки, як хлорид натрію. Іони постійно здійснюють невеликі теплові коливання, але удержуються у вузлах кристалічної решітки, оскільки притягуються протилежно зарядженими іонами.
Як відомо, в молекулі води, зв’язки між атомами водню і атомом кисню валентні, полярні. Електронні пари, що зв’язують атоми зміщені від атому водню до атома кисню. Тому на атомах водню зосереджений частковий позитивний заряд, а на атомі кисню - негативний. Зв’язки кожного атома водню з киснем у молекулі води утворюють між собою, тому центри позитивний і негативних зарядів у молекулі не збігаються. Якщо врахувати лише взаємну перпендикулярність осей електронних хмар, утворених р-електр. атомів, то кут між зв’язками, що розглядаються становить 900. Насправді такий кут 1050. Одна з причин збільшення кута взаємне відштовхування однойменно заряджених атомів водню один від одного. Полярну молекулу води зображають у вигляді диполя, позначаючи заряди на полюсах знаками "+" і "-".

Повітря є скрізь. Його можна виявити в склянці, в якій немає води, в грудці крейди, шматку цеглини, в піпетці. Повітря заповнює в предметах усі порожні місця. Коли предмет занурюють у воду, то повітря виходить із цих порожнин. Повітря є у воді.
Незважаючи на те, що людина живе на дні “повітряного океану”, вона вивчила повітря, що її оточує, значно пізніше, ніж інші речовини. Це пояснюється тим, що повітря невидиме, не має ні запаху, ні смаку.
Лише у 1774 році французький учений А. Лавуазьє довів, що повітря — це суміш газів — азоту, кисню і вуглекислого газу.
Дослідами було встановлено, що в повітрі міститься приблизно 4/5 азоту, 1/5 кисню (за об’ємом).
Якісний склад повітря можна довести таким дослідом. Наллємо у глибоку склянку чашку води. На поверхню води ставимо плаваючу коробочку із фосфором. Запалюємо фосфор і моме-нтально закриваємо дзвоном (скляним бутлем без дна, мал. 40). При цьому вода у дзвоні підні-мається приблизно на 1/5 місткості дзвону. У горінні брав участь кисень. Він витратився, а його місце зайняла вода. Газ, що залишається під дзвоном — це азот, оскільки він у реакції горіння фосфору участі не бере. Азот займає 4/5 місткості дзвону.

Хімічні елементи у вільному стані існують у формі простих речовин. Так, елемент Оксиген утворює дві прості речовини — кисень О2 та озон О3.

Солі азотної кислоти називають нітратами. Нітрати можна добути внаслідок дії азотної кислоти на метали, основні оксиди, основи, аміак і деякі солі, наприклад:
Cu + 4HNO3 = Cu (NO3)2 + 2NO2 + 2H2O
CaO +2HNO3 = Ca(NO3)2 + H2O
Al(OH)3 + 3HNO3 = Al (NO3)3 + 3H2O
NH3 + HNO3 = NH4NO3
Na2CO3 + 2HNO3 = 2NaNO3 + CO2 +H2O

Органогенні елементи – це перша група хімічних елементів живих організмів (кисень, водень, вуглець, азот).
Подібність елементарного хімічного складу клітин всіх організмів свідчить про єдність живої природи. Разом з тим немає природного хімічного елементу, живих організмів, які б не зустрічалися в тілах живої природи. Цим підтверджується спільність живої і неживої природи.
Найбільший процентний вміст у клітині складають 4 елементи: кисень(65-70%), водень(8-10%), вуглець(15-18%), азот (2-3%). Це так звані органогенні елементи. У цілому вони складають 95-98% загальної маси живого організму, інші елементи (макроелементи) десяті долі процента, а мікроелементи – у кількостях менших 0,01%.

Цинк – це життєвоважливий мікроелемент для всіх вищих організмів, інші ферменти являються сполуками цинку. Він небхідний для нормальної життєдіяльності людини, входить до складу карбоангідрази, фермента, який бере участь у підтримці кислотно-лужної рівноваги і других металоферментів.
Цинк знаходиться в ряді ферментів, абсолютно необхідних в ньому для проявлення своєї активності. Солі цинка є ядовиті, признаки отруєння: подразнення слизової оболонки, рвота. Харчові продукти не можна зберігати в цинковій посудині. Цинком покривають вироби з заліза і сталі, для охорони від корозії. Застосовують як конструкціонний матеріал (1-6% Al + 1% Cu) для цинкографіїі анодів використаних в електролізерах і в голованічних елементах. Цинк впливає на активність тропних гормонів гіпофіза, бере участь в реалізації біологічних дій інсуліна, нормалізуючи жировий обмін. Цинк в кровотворенні а також необхідний для нормального функціонування гіпофіза, підшлункової залози, сім‘янипузирів.

Відноситься до групи життєво-важливих елементів, мікроелементів, загальне утримання заліза – 4 - 5г або 50-60 мг/кг. Більша частина заліза в організмі тварин знаходиться в еритроцитах (60-73%). Залізо розрізняють гемінове (залізо Нв), негемінове (тканинне залізо – феррітіна, гемосідеріна, сідерфілін, міоглобілін). Провідна роль в обміні заліза належить печінці, яка регулює його рівень в крові, обмін заліза здійснюється через залізо плазми, залізо в організмі здійснює постійний кровообіг. При фізичному розпаді еритроцитів 9/10 заліза лишається в організмі і йде на побудову нових еритроцитів. Місцем виділення заліза є кишечник, в незначній кількості виділяється нирками. По даних Н.С. Доніга (1965) за добу з сечею виділяється 3,89/0,4 мг, бере участь у окисно-відновних процесах, і імунобіологічних реакціях. Залізо входить в склад дихальних ферментів. При недостатності заліза в їжі – анемія. Це аліментарно - залізодефіцитна анемія. Спостерігається у дітей першого року життя, внаслідок одностороннього годування. У воді знаходиться у вигляді неорганічних (сульфати, біоурбонати) і органічних (гумати) сполук. Високий вміст заліза у воді псує смак чаю, при пранні придає жовтий відтінок. Найбільше концентрації заліза є у окислених болотних водах, які багаті на гумінові речовини. З продуктів найбільш багата на залізо печінка (84 мг/кг), сир (76,5), бобові (50-60), овочі (5-8 мг/кг), молоко (1,5 мг/кг).

Реферат на тему:

Підсумки роботи галицької археологічної експедиції прикарпатського
університету імені В.Стефаника

у 2002-2003 роках

Нещодавно створена Галицька археологічна експедиція Прикарпатського
університету імені Василя Стефаника, керівником якої став доцент кафедри
всесвітньої історії, кандидат історичних наук Б.П.Томенчук, а науковим
консультантом виступає член-кореспондент НАН України, доктор історичних
наук, професор В. Д. Баран. Експедиція Прикарпатського університету
протягом кількох років плідно співпрацює з відділом археології
Національного заповідника "Давній Галич", Інститутом археології та
Інститутом українознавства імені І.Крип’якевича НАН України,
Івано-Франківським краєзнавчим музеєм. У складі експедиції діють два
загони – Галицький, який очолює доцент Б.П.Томенчук, і Трипільський,
яким керують старший викладач кафедри історіографії і джерелознавства
І.Т.Кочкін. Протягом польових сезонів 2002 і 2003 років дослідження
проводили обидва загони експедиції.

Діяльність Трипільського загону Галицької експедиції.

Влітку 2002 року Трипільський загін у складі Галицької експедиції
Національного заповідника “Давній Галич” (керівник експедиції –
завідувач відділом археології Заповідника – кандидат історичних наук
Т.Ткачук) продовжив розкопки багатошарового поселення Більшівці і провів
дослідження поселення поблизу села Кремидів у Галицькому районі.

Дослідження поселення в урочищі Кути поблизу селища Більшівці Галицького
району були розпочаті Т.Ткачуком ще 1999 року, у ході яких було
встановлено, що пам’ятка заселялася неодноразово, починаючи з
новокам’яної доби. Нижній шар поселення залишений носіями культури
лінійно-стрічкової кераміки періоду неоліту, верства трипільської
культури має два нашарування – середнього (заліщицька група) і пізнього
етапів (кошиловецька та шипинецька групи) розвитку культури . Тут
зустрічаються також матеріали ранньої пори бронзового віку (межановицька
культура) і києво-руського часу.

На поселенні Більшівці цього разу було закладено два невеликих за
розмірами розкопи. Однією з найцікавіших знахідок польового сезону була
гончарна пічка, залишки якої було знайдено на глибині 0,65 м у північній
частині розкопу №1. Фрагменти її поду з отворами – продухами мали
товщину біля 16 мм і лежали півколом . Особливості залягання залишків
пічки вказують на її приналежність до кошиловецького житла, дослідженого
у 1999 р. У цьому ж розкопі також було відкрито яму з матеріалами
культури лінійно-стрічкової кераміки (розміри 3х3,5 м). У її заповненні
було знайдено фрагменти столового і кухонного посуду згаданої
неолітичної культури. Столовий посуд оздоблений так званим “нотним”
орнаментом. У другому розкопі, який було закладено між розкопами,
розкритими ще у 2000 р., об’єктів не було знайдено, проте з культурних
нашарувань видобуто фрагменти розписного посуду заліщицької (етап
В-І-В-ІІ) та шипинецької (етап С-І) груп трипільської культури.

Проведені у Більшівцях дослідження дозволили вперше на цій території
встановити абсолютну хронологію неолітичної верстви (культури

Місцеві суди є основною ланкою судової системи, які розглядають понад 90% судових справ.
Місцевими загальними судами в Україні, які розглядають цивільні та кримінальні справи, є районні, районні в містах, міські і міжрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.
Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. система адміністративних судів нині знаходиться в стадії формування, а тому її функції поки що виконують суди загальної юрисдикції.

Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про успадкування» від 24 червня 1983 року (із змінами внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року)» містить корінні роз’яснення щодо практики застосування окремих норм спадкового права.

Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.
Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоціною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.
Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Ми, українці, на початку ХХІ століття живемо в добу великої інвентаризації: маємо переглянути свою політичну, історичну, культурну спадщину й чітко визначитися з тим, що ми набули, а що втратили, і яке значення все це має для нашого подальшого розвитку.

Зімбабве - одна з найбільш економічно розвинених держав Африки. Країна багата на корисні копалини і має розвинутий промисловий сектор, який процвітає завдяки товарному сільськогосподарському виробництву, сучасній добре розвинутій базі виробничої інфраструктури і кваліфікованим кадрам робітників.

Між державами і територіями світу спостерігаються природні, господарські, етнічні та інші відмінності. До того ж, важко охопити всю повноту та багато¬гранність суспільного і господарського життя планети одним поглядом. Тому для вивчення економічної та соціальної географії світу виділяють більш-менш однорідні Історико-географічні регіони (мал. 3).

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А.Беккереля, а потім дослідженнями П'єраі Марії Кюрі явища радіоактивності.
Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти.

Завдання, що стоять перед міністерством, великою мірою залежить не тільки економічна, а й політична незалежність країни. На думку міністра Міністерства з надзвичайних ситуацій: функціонування такої державної структури особливо важливе саме в тій соціально-економічній і політичній ситуації, яка триває в нашій країні вже не один рік. Міністр не став би кваліфікувати її як надзвичайну, але як вельми складну і тяжку - безумовно. А, як кажуть, де тонко, там і рветься... З його слів: “...від нас вимагаються максимальна пильність і постійна готовність у найкоротші строки і якнайдієвіше реагувати на будь-яку ситуацію, що являє собою загрозу для життя людей, стану основних фондів, навколишнього природного середовища. Ну і, звичайно, істотна особливість нашого буття - це дія чорнобильського чинника. І наявність великої кількості потерпілих, що потребують допомоги, і радіаційне забруднення територій, і стан справ у зоні відчуження, де знаходиться така небезпечна болячка, як "Саркофаг", - усе це змушує нас постійно бути напоготові.