Торгова діяльність є одним із видів підприємницької діяльності. Пунктом 2 Порядку здійснення торгової діяльності І правил торгового обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, дано визначення торгової діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів народного споживання з метою одержання прибутку. Торгова діяльність може здійснюватися в сферах оптової і роздрібної торгівлі, а також торгово-виробничій сфері (громадському харчуванні). Бухгалтерський облік і звітність в торгівлі здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності торговельних підприємств. Однією з особливостей організації обліку в торгівлі є те, що облік роздрібного товарообігу ведеться, як правило, у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які вимагають особливого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів, товари, прийняті на комісію, та ін.).

Контроль за змістом включає перевірку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямів розвитку суспільства. Економічний контроль поширюється на сферу розвитку економіки народного господарства — галузі, підприємства. Важливою функцією економічного контролю є вплив через систему управління на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, запобігання непродуктивним витратам і втратам, зміцнення господарських зв'язків, додержання господарського і трудового законодавства, забезпечення збереження власності. Крім того, економічний контроль передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємця, конкурентоспроможністю його продукції на внутрішньому і світовому ринках. Економічний контроль покликаний запобігати банкрутству і розоренню підприємців.

Розрахункова відомість – це регістр аналітичного обліку , який складається по кожному табельному номеру , кожному цеху , категоріях працюючих щомісячно.
Основний листок як правило відкривають на рік , а записи нагромаджуються по місяцях.
Підставою для складання розрахункової відомості і особової картки є документи :
Табель обліку використання робочого часу;
Нагромаджуючі карточки і інші документи по з/ті робітників відрядчиків;
Розрахунки бухгалтерії по всіх видах додаткової з/ти і допомоги по тимчасовій непрацездатності;
Рішення судових органів на вирахування по виконавчих листах;
Таблиці про ставки і порядки;
Платіжні відомості про раніше виданий аванс і інші документи;
Виплата з/ти здійснюється по платіжних відомостях , де вказуються табельний номер , прізвище , ім'я , по-батькові і сума до виплати.

Практичне завдання з курсової роботи розроблено на прикладі ВАТ “Світлана”, яке виробляє господарські товари. Ідентифікаційний код підприємства 14036258. Директор підприємства Шевченко Володимир Іванович, головний бухгалтер Савченко Галина Андріївна, касир Стець Валентина Павлівна. Підприємство має розрахунковий рахунок 26007301680400 в Тернопільському відділенні АКБ “Укрсоцбанку”. МФО банку 338017. На підприємстві один цех основного виробництва, два склади: склад матеріалів № 1 (завідуючий складом Козак Петро Степанович), склад готової продукції № 2 (завідуюча складом Грищенко Ольга Іванівна). В звітному періоді на підприємстві виробляли два види продукції: А-25, Р-20. Головним постачальником матеріалів є ВАТ “Київсталепром”, ідентифікаційний код якого 14036872, поточний рахунок 26007301680528 в Промінвестбанку, м. Київ, МФО 338000.

3 переходом до ринкової економіки і ускладненням господарських зв'язків зростають, вимоги до, управління економікою. Прийняття обґрунтованих управлінських рішень і забезпечення їх реалізації неможливе без раціональної організації всієї економічної інформації на основі використання сучасної обчислю,; вальної техніки. Рівень управління економікою підприємств і об'єднань значною мірою залежить від повноти, обґрунтованості і достовірності інформації, яка міститься в бухгалтерському обліку і звітності. Від того, як організовано бухгалтерський облік на підприємстві, як він виконує свої контрольні функції, значною мірою залежить рівень економічної роботи. Чим раціональніше організовано бухгалтерський облік у господарстві, чим менше він потребує затрат праці облікових працівників, тим більше залишається у них часу для аналізу і контролю.

В умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками, зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках вірних и обгрунтованих управлінських підходів та решень з метою підвищення ефективності роботи підприємств, об‘єднаннь та інших господарських структур. Для нормального функціонування будь-якої структури в умовах ринкової економіки конче необхідно, щоб її учасники, приймаючи рішення, мали правдиву й об‘єктивную інформацію про його майно, грошовий та фінансовий стан, результати работи (прибуток, доход або збитки), а також про систему їх формування як на своєму підприємстві, так і у партнерів, на підставі попередніх даних. Таку інформацію надає система обліку, основу якої складає теорія подвійного відображення господарських операцій.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та фінансового стану відповідно до вимог законодавчих актів і страдартів б/о. В У. Ведення фінансової бухгалтерії є обов'язковим для всіх підприємств. У/о, на відміну від фінансового, - облік не фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахунків та зобов'язань, а облік факторів, обставин та умов, що впливають нам виробничо-господарську і фінансову діяльність підприємства. Його ціль - надати інформацію для прийняття рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефективність виконання прийнятих рішень.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом.
Випущена з виробництва готова продукція здається на склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції.
Дані відомості випуску готової продукції є підставою для ЇЇ оприбуткування.

Фінансові результати за видами торговельної діяльності (оп¬това торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування) повинні визначатись окремо. Це пов’язано в першу чергу з необхідністю визначення їх рентабельності та ефективності, а також пояснюється застосуванням різних облікових цін на товари.
На підприємствах роздрібної торгівлі та інших підприємствах торгівлі, що обліковують товари за продажними роздрібними цінами, валовий дохід створюється за рахунок торговельної націнки на реалізовані товари. В кінці місяця по підсумку торговельних операцій за звітний місяць ці підприємства визначають і відображають в обліку суми торговельних націнок, що відносяться до реалізованих товарів.
Згідно з пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07.97 р. № 141 зі Змінами і доповненнями до неї від 17.10.97 р. № 218 (далі Інструкція) торговельна націнка і податок на додану вартість на товари мають обліковуватись на рахунку 42 «Торговельна націнка», субрахунок 1 «Товарні надбавки». Врахокуючи, що субрахунок 42-1 може використовуватись на тоговельних підприємствах, які здійснюють тільки роздрібну торгівлю, то на підприємствах, що здійснюють 2 – 3 види торгівлі, товарні навдбавки повинні обліковуватись по видах діяльності на окремих субрахунках:
42-1 «Товарні надбавки на товари в оптових складах».
42-2 «Товарні надбавки на товари в роздрібній торгівлі».
42-3 «Товарні надбавки підприємств громадського харчування».
Отже, з 1.10.97 р. на рахунку 42 "Торговельна націнка", субрахунки 42-2 "Товарні надбавки на товари в роздрібній торгівлі" і 42-3 "Товарні надбавки підприємств громадського харчування", крім торговельної націнки, обліковується також податок на додану вартість, що входить до продажної вартості отриманих товарів, а також суми ПДВ, що сплачені при передоплаті товарів. У зв’язку з цим відображення в обліку товарних надбавок, що відносяться до реалізованих товарів (реалізованих товарних надбавок), суттєво змінилось.