<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title>Біологія - Українські реферати | База безкоштовних українських рефератів</title>
<link>http://ukreferats.org.ua/</link>
<language>ru</language>
<description>Біологія - Українські реферати | База безкоштовних українських рефератів</description>
<generator>DataLife Engine</generator><item>
<title>Магнолії</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/1163-magnolyi.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/1163-magnolyi.html</link>
<description><![CDATA[Серед численних деревних і кущових порід, інтродукованих в ботанічних садах Києва, одне з перших місць по праву належить рослинам родини Магнолієві (Magnoliaceae). Більшість інтродукованих Магнолієвих належить до листопадних рослин. Саме ці види вирізняються надзвичайно численними великими ефектними квітками. Зимовозелені види також дуже декоративні завдяки своїм великим, шкірястим листкам. Нарешті, такий вид, як Liriodendron tulipifera, окрім швидкого росту і декоративності має цінну деревину, а отже є перспективним для деревообробної Окрім того, промисловості. багато видів Магнолієвих можуть бути медицині використані в або у косметичній і парфумерній промисловості.Отже, Магнолієві є чудовими садовими рослинами, які заслуговують ширшого вивчення і використання, ніж зараз - не лише в колекціях ботанічних садів, але й для озеленення вулиць, парків, приватному садівництві.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Sat, 04 Sep 2010 03:02:27 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Механізми інактивації потенціал-залежних К+ каналів</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/1162-mehanzmi-naktivacyi-potencal-zalezhnih-k-kanalv.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/1162-mehanzmi-naktivacyi-potencal-zalezhnih-k-kanalv.html</link>
<description><![CDATA[При деполяризації мембрани багато потенціал-залежних йонних каналів, особливо деякі К+ канали переходять в довготривалий стан непровідності, чи інактивації. В результаті цього істотно змінюється транзієнтна проникність мембрани для калію, не зважаючи на тривалу і сильну деполяризацію. Така властивість деяких К+ каналів дозволяє дуже тонко регулювати палітру активності збудливих клітин через різну частоту потенціалів дії. Тому, вочевидь, дуже важливо для біологів та біомембранологів розуміти молекулярні механізми, які викликають інактивацію К+ каналів та можливі способи фізіологічної регуляції цього процесу.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Sat, 04 Sep 2010 02:55:44 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Вплив антропогенного фактору на довкілля</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/1161-vpliv-antropogennogo-faktoru-na-dovkllya.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/1161-vpliv-antropogennogo-faktoru-na-dovkllya.html</link>
<description><![CDATA[Різноманітність форм людської діяльності, які змінюють біотичні й абіотичні елементи природи, багато вчених об’єднують під загальною назвою антропогенні впливи, або антропогенні фактори. Український еколог О.О.Лаптєв, зокрема, розглядає антропогенні фактори як породжені соціальним обміном речовин і енергії тіла, речовин, процеси і явища, які впливають на природу одночасно з природними факторами. Більшість ботаніків – Є.М.Лавренко, С.Є.Коровін, П.Д.Ярошенко, Б.М.Маркін, Г.Сукопп (Sukopp, 1969), вважають, що вплив людини на рослинність – це ті ж зовнішні причини, які можна розцінювати як суму своєрідних екологічних факторів. До антропогенних факторів належать усі види створюваних технікою і безпосередньо людиною впливів, які пригнічують природу: забруднення; технічні перетворення й руйнування природних систем ландшафтів; вичерпання природних ресурсів; глобальні кліматичні впливи; естетичні впливи. Взагалі антропогенні фактори – це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) суттєві відгуки. Вони можуть бути фізичними, хімічними, кліматичними, біотичними, а за характером зв’язків – вітальними і сигнальними, за часом дії – постійними і періодичними, ледве помітними і катастрофічними. Будучи за характером впливу екзогенними, вони діють на ендогенні фактори і завдяки їм „з середини”- на екосистеми або на її компоненти.<br />]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Sat, 04 Sep 2010 02:52:50 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Свинячий грип</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/1120-svinyachij-grip.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/1120-svinyachij-grip.html</link>
<description><![CDATA[Свинячий грип є гострим респіраторним захворюванням свиней, викликаний одним або декількома вірусами свинячого грипу А. Як правило, для нього характерні висока захворюваність та низька смертність (1-4%). Вірус розповсюджується серед свиней повітряно-крапельним шляхом, при прямому та непрямому контакті зі свинями-носіями без проявів симптомів захворювання. Спалахи вірусу спостерігаються серед свиней протягом усього року, а в зонах з помірним кліматом – найчастіше восени та взимку. В багатьох країнах проводиться регулярна вакцинація популяцій свиней від свинячого грипу. Найчастіше віруси свинячого грипу належать до підтипу H1N1, але серед свиней циркулюють й інші підтипи (такі як H1N2, H3N1, H3N2 ). Разом з вірусами свинячого грипу свині можуть бути також інфіковані вірусами пташиного грипу і вірусами сезонного грипу людей. Передбачається, що свинячий вірус H3N2 був занесений в популяції свиней людьми. Іноді свині можуть бути інфіковані більш ніж одним вірусом одночасно, що дозволяє генам даних вірусів змішуватись. Це може призводити до появи вірусу грипу, який містить гени з різних джерел, - так званого “химерного” вірусу. Хоча віруси свинячого грипу зазвичай є видоспецифічними й інфікують лише свиней, іноді вони долають міжвидовий бар’єр і викликають хвороби серед людей.<br />]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Sat, 28 Aug 2010 01:10:43 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша)</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/925-nasinnyevi-plodovi-dereva-yablunya-grusha.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/925-nasinnyevi-plodovi-dereva-yablunya-grusha.html</link>
<description><![CDATA[<div align="center"><!--dle_image_begin:http://ukreferats.org.ua/uploads/posts/2010-06/1277370242_grysha.png|--><img src="http://ukreferats.org.ua/uploads/posts/2010-06/1277370242_grysha.png" alt="Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша)" title="Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша)"  /><!--dle_image_end--></div><br /><b>Яблуня</b> - сама розповсюджена плодова культура. Висота плодоносячих дерев 5—10 м. Листи черешкові з прості опушені, іноді морщинистою пластинкою. Квітки рослини діаметром до 3 см, з 5-роздільною оцвітиною, обополі, білі, іноді рожеві чи червоні, зібрані в щитковидні суцвіття. Більшість сортів яблуні починають цвісти, виділяти і плодоносити з 3—8 років. Квітка живе 3—4 дні, дерево цвіте до 10 днів, біля 15—18 днів. Квітки охоче відвідуються бджолами, що має велике значення для весняного розвитку бджолиних родин. У пору повного плодоносіння (18—30-літні насадження) нектаропродуктивність яблуневого саду може складати 20—30 кг/га, а врожайність одного дерева — 250—350 кг яблук, але з окремих дерев вона буває в 3—4 рази вище.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Thu, 24 Jun 2010 05:02:55 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Комахи з повним перетворенням</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/924-komaxi-z-povnim-peretvorennyam.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/924-komaxi-z-povnim-peretvorennyam.html</link>
<description><![CDATA[Розвиток комах з повним перетворенням розглянемо на прикладі хруща травневого. При такому розвитку із яєць виходить личинка, яка ні зовнішнім виглядом, ні способом життя не схожа дорослу особину. При цій формі метаморфозу личинка в міру росту декілька разів линяє. Але для перетворення в дорослу форму (імаго) вона повинна вона повинна пройти стадію лялечки. У деяких комах лялечки рухливі, а у інших нерухомі. В цій стадії личинкові тканини і органи повністю перебудовуються. Більша частина органів руйнується. Зберігається лише нервова система, зачатки статевих залоз і особливі отвори – імагінальні диски, за рахунок яких формуються органи дорослої форми. Але вони залишаються у сплюснутому вигляді, у скрученому етапі. Коли доросла форма залишає покриви лялечки, в сплюснені імагінальні органи надходить кров дорослої комахи. Покриви комахи у цей час м‘які і безбарвні з часом у них з‘являються хітин, вони твердіють і набувають характерного забарвлення. Так відбувається  розвиток лускокрилих, двокрилих, перетинчастокрилих та інших.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Thu, 24 Jun 2010 04:59:23 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Мікроеволюція. Фактори еволюції. Видоутворення. Природний добір. Макроеволюція, її напрямки</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/923-mikroevolyuciya-faktori-evolyuciyi-vidoutvorennya-prirodnij-dobir-makroevolyuciya-yiyi-napryamki.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/923-mikroevolyuciya-faktori-evolyuciyi-vidoutvorennya-prirodnij-dobir-makroevolyuciya-yiyi-napryamki.html</link>
<description><![CDATA[<b>Популяція</b> - сукупність особин одного виду, які мешкають на одній території і вільно схрещуються між собою, але так чи інакше ізольовані від особин інших популяцій того самого виду. Підвид - сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду однією або кількома станами ознак. Макреоволюція - це еволюційні процеси, що приводять до виникнення надвидових таксонів (одиниць): родів, родин і аж до царств.<br />В природі реально існують лише види. Надвидові категорії ввела людина на підставі ступеня споріднених видів. Тому: окремих механізмів макроеволюції не існує. Різноманітність видів виникає внаслідок пристосувань їхніх предків до різних умов довкілля. Це явище називається адаптивною радіацією, що вібувається у формі дивергенції - явище розходження ознак у нащадків як наслідок пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля.<br />]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Thu, 24 Jun 2010 04:57:39 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Антропогенез</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/876-antropogenez.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/876-antropogenez.html</link>
<description><![CDATA[<b>Антропогенез</b> - процес виділення людини зі світу тварин - пройшов, на думку більшості дослідників, три основні стадії: <br />1. час послідовного існування антропоїдних предків людини, <br />2. найдавніших людей (архантропів) і <br />3. сучасних людей (неоантропов). <br />На перших етапах антропогенезу руки наших предків могли виконати лише найпростіші дії — схопити палицю, кинути камінь тощо. Це можуть робити і нинішні мавпи, але при цьому вони однаковою мірою використовують як передні, так і задні кінцівки. У предків людини, які переважно використовували передні кінцівки, виникали і поступово поглиблювались зміни в їхній будові. Це виявилось насамперед у тому, що великий палець почав протистояти іншим. Зміни в будові руки сприяли появі можливостей виготовлення простих знарядь праці. Ф. Енгельс підкреслював, що шлях від використання необробленого каменя до виготовлення найнезграбнішого знаряддя із каменю був дуже довгим. За сучасними даними тривалість цього періоду становить сотні тисяч років. Поступово виготовлене знаряддя праці вдосконалювалось все з більшою швидкістю. Одночасно і рука людини, яка створювала знаряддя, набувала дедалі більшої спритності і гнучкості. Ф. Енгельс писав, що рука — це не лише орган для виготовлення знарядь, а й сама є продуктом праці. Одночасно з розвитком руки розвивався й ускладнювався головний мозок предків людини, оскільки перш ніж створити найпростішу кам'яну сокиру, необхідно було її собі уявити, створити її образ.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Tue, 01 Jun 2010 11:22:47 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Тканини: епітеліальна, сполучна, м'язева і нервова</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/875-tkanini-epitelialna-spoluchna-myazeva-i-nervova.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/875-tkanini-epitelialna-spoluchna-myazeva-i-nervova.html</link>
<description><![CDATA[Тканина, це історично (філогенетично) утворена система клітин і деяких структур, яка має спільність будови, функції, розвитку. Розрізняють 4 типи тканин: епітеліальна, сполучна, м'язева і нервова. Кожна розвивається із певних ембріональних зачатків, що і складає їх специфіку структури і функції. Епітеліальна тканина є пограничною тканиною між організмом і довкіллям. Вона забезпечує захист організму від впливу зовнішнього середовища. Разом з тим крізь епітеліальну тканину здітйснюється обмін речовин між організмом і довкіллям. Розрізняють кілька видів епітелію, але властивість межової структури є у кожному з них. Епітелій вкриває всю зовнішню поверхню тіла, поверхню травного тракту, дихальних і сечостатевих шляхів, усі серозні оболонки порожнин тіла. Із епітеліальної тканини побудовані нирки, майже усі залози організму, за винятком окремих відділів залоз внутрішньої секреції. Епітеліальна тканина розвивається із усіх трьох зародкових листків. Із ектодерми утворюється епітелій шкіри, ротової порожнини, рогівки ока, найнижчих відділів сечостатевого шляхуу і залоз цих відділів. Із ендодерми розвивається епітелій, що вкриває внутрішню поверхню шлунково-кишкового тракту, його залози, печінка, підшлункова залоза. Із мезодерми виникає увесь епітелій серозних оболонок порожнин тіла і епітелій сечостатавих шляхів. Крізь епітелій проходять речовини із одного середовище в інше (наприклад, всмоктування речовин кишковим епітеліеєм, виділення крізь епітелій нирок тощо). Епітелій виконує також функцію захисту (у шкірі захист від механічних впливів, у шлунку - від хімічних і частково механічних). У зв'язку з цим цілісність епітеліального покриву має дуже велике значення.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Tue, 01 Jun 2010 11:11:21 -0400</pubDate>
</item><item>
<title>Будова і функція шкіри, гігієна шкіри</title>
<guid isPermaLink="true">http://ukreferats.org.ua/base/biology/874-budova-i-funkciya-shkiri-gigiyena-shkiri.html</guid>
<link>http://ukreferats.org.ua/base/biology/874-budova-i-funkciya-shkiri-gigiyena-shkiri.html</link>
<description><![CDATA[<div align="center"><!--dle_image_begin:http://ukreferats.org.ua/uploads/posts/2010-05/1275325363_shkira.png|--><img src="http://ukreferats.org.ua/uploads/posts/2010-05/1275325363_shkira.png" alt="Будова і функція шкіри, гігієна шкіри" title="Будова і функція шкіри, гігієна шкіри"  /><!--dle_image_end--></div><br /><b>Шкіра</b> — зовнішній покрив тіла, площа якого в дорослої людини становить 1,5—2 м2. Шкіра являє собою величезну рецепторну поверхню, яка забезпечує дотикальну, температурну й больову чутливість, перешкоджає проникненню мікробів і отруйних речовин в організм, запобігає механічному пошкодженню тканин і органів, що лежать під нею, виконує функцію регуляції тепла, виділяє шкідливі для організму продукти обміну речовин. Шкіра складається з двох шарів: надшкір'я, або зовнішнього шару, і власне шкіри — внутрішнього шару. Надшкір'я, або епідерміс, — поверхневий шар шкіри епідермального походження, утворений багатоша-ровим епітелієм.]]></description>
<category><![CDATA[Біологія]]></category>
<dc:creator>UnFeeLing</dc:creator>
<pubDate>Mon, 31 May 2010 13:05:19 -0400</pubDate>
</item></channel></rss>