1997 р. цей світ покинув Жак-Ів Кусто - відомий вчений, дослідник, мореплавець, винахідник. Він залишив нам після себе свої фільми, книги, кораблі, проекти і невирішені проблеми. Що знаємо ми про нього? Які перепетії життя заставили його - артилерійського офіцера одного з кораблів військово-морського флоту суттєво змінити своє життя і стати "людиною-рибою", "іхтиандром"? Щоб зрозуміти це, необхідно знати його життя, цікаві повороти його долі. Капітан планети... Це прізвисько він отримав вже в зрілому віці. Хоча здається, що планетарний шлях його долі був визначений ще в дитинстві. Жак-Ів Кусто народився 11 липня 1910 року у місті Сен-Андре-де-Кюбзак , неподалік від Бордо у родині роз'їздного комерсанта Даніеля Кусто і його дружини Елізабет. Його батько виконував обо'язки особистого секретаря одного американського міліонера і в 1920 році перевіз родину до Сполучених Штатів. Жак-Ів і його старший брат грали на вулицях Манхетена і відпрочивали в літньому таборі у Вермонті. В його долі завжди величезну роль відігравав випадок. Вперше він почав пізнавати підводний світ у десять років. В літньому таборі йому довелось навчитися пірнати, щоб прибирати сміття з-під містків. Кусто провів за цим заняттям два або три тижні, і , таким чином , навчився затримувати дихання під водою.

Антарктика - унікальна біогеографічна область планети, що включає найхолодніший континент Антарктиду і акваторію Південного океану. Вона відіграє виключну роль у формуванні клімату на Землі. Укладений у 1959 році Договір про Антарктику передбачає використання льодового континенту усіма народами і виключно для миру і наукових досліджень. Разом з тим, Антарктика є надзвичайно вразливою екологічною системою, яка може зазнати від людської діяльності. Саме тому ряд країн підписали мадридський Протокол про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику, який набув чинності два роки тому. Протокол оголошує Антарктику природним заповідником, континентом миру та науки, встановлює там всебічний природоохоронний режим. Україна ратифікувала Договір про Антарктику у вересні 1992 року. Приєднання до Протоколу надасть нашій країні статус Консультативної сторони Договору, завдяки чому посилиться її участь в роботі міжнародних органів з управління Антарктикою. Це важливо з огляду на те, що Україна має в Антарктиці власну науково-дослідницьку станцію "Академік Вернадський", здійснює регулярні морські експедиції в регіоні, що підпадає під правовий режим Договору. Проведення в Антарктиці наукових досліджень дає право Україні на квоти для вилову риби і крилю, що надто важливо для нашої економіки. Крім того, станція "Академік Вернадський", на якій українські вчені ведуть дослідження з 1996 року, включена до глобальної системи спостережень за кліматом.

Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір'я та гірські країни; міста - столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні. На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно впливає екологічний стан території - чистота або забруднення вод, повітря, грунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Нині до найболючіших екологічних проблем багатьох держав світу слід віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, морів і океанів, тероризм, осередки великих і малих воєнних конфліктів, що не припиняються.

В іспанську історію видатний мореплавець увійшов як Крістобаль Колон (Colon), в італійську - Colombo, в португальську - Colom, у Великобританії його прізвище пишуть на латинський лад, - Колумбус. Нам же він відомий як Христофор Колумб. Колумб походив із небагатої, але поважної сім’ї ткача-суконщика Домініко Коломбо з Генуї. Христофор був найстаршим із чотирьох дітей у цій сім’ї. Майбутній мореплавець працював в майстерні батька, але з ранньої юності мріяв про подорожі. Є свідчення, що у віці чотирнадцяти років Колумб уже володів основними навичками моряка. Пізніше він брав участь у поїздках у середземноморські країни і навіть побував одного разу в Ісландії. В 1477 році Колумб приїхав в Португалію. Це був переломний момент в його житті. В Португалії він познайомився з дочкою італійця Перестрелло, правителя острова Порту-Санту, і женився на ній, причому тесть познайомив його з принципами навігації і заохотив до вивчення географії та космографії. Познайомившись з цими науками, Колумб прийшов до висновку, що використовуючи кулясту форму Землі, можна дістатись до Індії західним шляхом через Атлантичний океан, обминувши традиційний, небезпечний шлях вздовж Африки.

Серед вчених існують великі розбіжності щодо походження слова "Африка". На увагу заслуговують дві гіпотези: одна з них пояснює походження слова від фінікійського кореня, що означає "відокремлений", тобто вказує на відпадання нового міста (мається на увазі Карфаген) від метрополії (французький історик П. Авезак, французький етнограф А. Дювер'є та ін.); друга гіпотеза стверджує, що слово "Африка" походить від назви одного з стародавніх берберських племен - авриг, або афарик (французький історик П. Гаффарель та інші). Африка - другий за величиною материк після Євразії. Його площа становить 29,2 млн. км2 (з островами 30,3 млн. км2, близько 1/5 площі суші земної кулі). Населення - 328 млн. осіб (1967). Африка перетинається майже посередині екватором, окраїнами заходить у субтропічні широти. Крайній північний мис Ель-Аб'яд лежить на 37°20' пн. ш., крайній південний мис Голковий - на 34°52' пд.ш. Довжина з півночі на південь - майже 8000 км, ширина на півночі - 7500 км (мис Альмади - мис Хафун), на півдні - близько 3100 км. Африка омивається Середземним і Червоним морями, Індійським і Атлантичним океанами.

Грунт — це поверхневий шар земної кори, видозмінений під впливом фізичного, хімічного і органічного вивітрювання. Це ланка, що зв'язує живу і неживу природу. Складається з твердих речовин, ґрунтової води, повітря і живих організмів. Процес утворення ґрунтів пов'язаний з кліматом, рослинністю, рельєфом, діяльністю мікроорганізмів, мінеральним складом підґрунтя і працею людини. Найважливіші морфологічні ознаки ґрунтів: забарвлення, структура, будова, механічний склад, включення. Забарвлення — це одна з важливих морфологічних ознак, за якою деякі ґрунти навіть одержали назву (чорноземи, каштанові, буроземи, сіроземи). Колір ґрунтів залежить від сполук, що входять до його складу. Гумусові речовини і сполуки марганцю надають ґрунтам темного кольору (чорного або сірого), оксиди кремнію, солі кальцію — світло-білого або ясно-ciporo. Оксиди заліза, залежно від концентрації їх, забарвлюють у жовтий, коричневий або бурий колір.

Вода — найбільш розповсюджена речовина в природі, без якої неможливе життя на Землі. Розвиток виробництва, збільшення населення потребують більшої кількості води. Україна не дуже багата на водні ресурси. Вона у 15—16 разів менше забезпечена прісними водами, ніж, наприклад, Росія. Звідси виникає питання про економне витрачання води. Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор — з Мармуровим морем; Береги Чорного моря в межах України (від гирла Дунаю на заході до Керченської протоки на сході) низовинні. Гористі лише береги південної частини Кримського півострова. Берегова лінія розчленована затоками (Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька, Каломітська, Феодосійська тощо) та лиманами (Дніпровським, Дністровським, Еерезанським, Тилігульським, Куяль-ницьким, Хаджибейським, Будацьким). Островів у Чорному морі мало, вони невеликі за розмірами, більшість з них розташовані поблизу берегів. Найбільші острови: Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний.

Поза Україною проживає майже п'ята частина українців, значна частка яких припадає на прилеглі райони, котрі є, власне, етнічною територією української людності. З приводу етнічних меж і досі точаться наукові дискусії, започатковані ще у минулому столітті А.Петровим і пізніше продовжені Ф.Максименком, С.Рудницьким, П.Кушніром. У більшості концепцій превалюють, як правило, суто формальні характеристики міжетнічності - кількісні, зокрема такі, як компактність етнічного масиву. При цьому одні дослідники вважають, що компактим етнічним масивом є території, заселені представниками одного етносу на 30% (В.Кологий, М.Кордуба), інші - на 50% (А.Білімович), треті визнають лише абсолютну більшість (О.Русов). Звичайно, представництво етносу грає важливу роль при визначенні етнічної території, проте воно неодмінно має пов'язуватися з історією її заселення. Адже відомо, що більшість периферійних етнічних зон України, які нині перебувають у складі сусідніх держав, є споконвічними її землями, хоча не завжди там переважають українці. Отже, етнічною територією слід вважати ареал основного етнічного масиву та всі споконвічні землі, які є його продовженням.

Українські Карпати простягаються підковою на 1500 км від Братіслави до Залізних воріт, в кримські гори простягаються вздовж Північного узбережжя Чорного моря, на 180 км. Наприклад: Передкарпатська підвищена рівнина простягається широкою смугою вздовж гірської дуги. На межиріччях поширені глина і лесові суглинки, а в заплавах – піски, галька. Карпати порівняно молоді, їм близько 25 млн. р. Геологічну будову Карпат становлять метаморфічні породи (гнейси, кварцит). А ось Кримські гори відносяться до Альпійської складності. Вони на відміну від Карпат складаються з трьох паралельних пасм – головного, внутрішнього і зовнішнього. Континентальність клімату в Карпатах зростає з північного заходу на південний схід, а у Кримських горах клімат помірно-континентальний. В Карпатах випадає до 630-750 мм опадів, а в Криму від 900 до 1200 мм на головному пасмі. Ліси в Карпатах досить різноманітні – гірські та передгірні (ялина, бук, дуб). Є й дуже рідкісні рослини, серед них: цибуля ведмежа, зозулинці, билинець та ін. Кримська рослинність починається з молодих, мішаних дібров, там є лучні степи – яйли, вони вкриті чебрецем і шавлією. Тваринний світ Криму – олень, козуля, муфлон, борсук, а в Карпатах – тхори, куниці, кроти, рисі, олені, лосі. Серед птахів: корольок, рябчик, тетерів. У Криму багато геологічних і гідрологічних заказників, є природний заповідник, а Карпати багаті на пам’ятки природи, серед них: геологічні, гідрологічні та ландшафті пам’ятки.

Назви частин світу і материків мають різне походження. Древні греки називали всі землі на захід від Босфору Європою, а на схід від нього - Азією. Римляни розділяли свої східні (азіатські) провінції на Азію і Малу Азію (Анатолію). Назва "Африка", яка також має античне походження, відносилася лише до північно-західної частини материка і не включала Єгипет, Лівію та Ефіопію. Стародавні географи припускали, що на півдні повинен бути великий материк (Terra Australis - південна земля), який врівноважував би великі площі суходолу на півночі, але відкрито його було тільки в ХVІІ столітті. Його первісна назва "Нова Голландія" пізніше була замінена на "Австралію". ХVІІІ століттям датуються перші згадки про існування Антарктиди (що означає "антипод Арктики"), але відкриття і дослідження цього материка відбулися лише в ХІХ-ХХ століттях. На противагу Австралії, існування Америки ніким не передвіщалося, і після відкриття її вважали частиною Китаю або Індії. Термін "Америка" вперше з'явився на карті Мартіна Вальдземюлера (1507), який назвав так Новий Світ на честь географа і дослідника Амеріго Веспучі. Веспучі, ймовірно, першим зрозумів, що відкрив новий материк. Сам термін "материк" у його сучасному значенні виник в Англії в ХVІІ столітті.