Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки податки, окрім фіскальної функції, є важливим економічним інструментом регулювання ринкових відносин. Системи непрямого оподаткування включають групу акцизних товарів, а також товарів тривалого користування і розкоші, до яких застосовується особливий індивідуальний порядок оподаткування. Для інших видів товарів і послуг застосовується податок з продажу (або з обороту). Це створює можливість витягувати додаткові прибутки, контролювати виробництво і реалізацію. Одним з видів непрямих податків є акцизи. У сучасних податкових законодавствах вони звичайно займають наступне місце після податку на додану вартість (або податків, його що замінюють) і по значенню, і по об'єму надходжень до бюджету. Однак податкові системи XIX століття включали акцизи як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко термін "акциз" застосовувався як синонім до всієї системи непрямих податків.

У сучасний період розвитку українського суспільства успішне рішення політичних, економічних і соціальних задач усе більше залежить від дії такого суб'єктивного фактора як соціальна активність особистості. Важливу роль у формуванні активності грають засоби масової інформації. Про зростаючу роль друкованих видань, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротший термін досягти самих віддалених районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище.
Широкі можливості засобів масової інформації викликають необхідність вивчати механізми їхнього функціонування і розвитку, ефективність впливу на аудиторію.

Японське право — це сукупність моральних, релігійних і правових норм, яка склалася на основі стародавньокитайських релігійно-філософських концепцій, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романс-германського) права. Незважаючи на відокремлене становище і значне поширення звичаїв, традицій і ритуалів, Японія з перших днів своєї історії перебувала під впливом іноземних культур. Правда, активне сприйняття всього нового і корисного не завжди критично оцінювалося.

Поняття державного суверенітету можна визначити як незалежність державної влади від всякої іншої влади усередині країни і поза нею, виражена в її винятковому, монопольному праві самостійно і вільно вирішувати усі свої справи. Україна, обравши для себе шлях розвитку та становлення дійсно суверенної і незалежної держави, неухильно орієнтуючись на визнані світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти, продовжує формувати державі інституції, місцеве самоврядування, систему національного права. Значення суверенітету як важливої ознаки держави полягає у тому, що суверенітет містить характеристику взаємовідносин державної влади з іншими суб'єктами влади як усередині країни, так і за межами державних кордонів. Слід зазначити, що питання про суверенітет як ознаку держави у юридичній літературі є досить спірним, впродовж всього історичного розвитку держави поряд з нею перебував суверенітет, без суверенітету держави як такої не існує. Тому як у далекому минулому, так і в наші дні вчені (політики, філософи, історики, правознавці) намагалися обґрунтувати існування суверенітету, дослідити причини і умови його виникнення і існування, його витоки, розвиток і форми прояву.

Формування ринкових відносин в економіці України викликає необхідність запровадження нових організаційно-управлінських структур, ефективних форм і методів об'єднання діяльності компаній. Злиття і поглинання є невід'ємною частиною економічного життя. Вони відіграють провідну роль як в міжнародній економіці в цілому, так і в економіці будь-якої країни та впливають на розвиток окремих підприємств, галузей, господарських комплексів тощо. Підприємства, що прагнуть до розширення, стоять перед вибором між внутрішнім зростанням і зростанням через злиття і поглинання. Внутрішнє зростання може бути повільним і невизначеним. Зростання через злиття і поглинання часто є більш швидким процесом, що може принести із собою власні невизначеності. Компанії можуть зростати усередині своєї галузі чи проникати в інші сфери бізнесу.

Актуальність теми. Основу економічного розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах господарювання становить прибуток, який являє собою грошовий вираз основної частини грошових надходжень, які створюються підприємствами різних форм власності. Як економічна категорія він характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, об’єм і кількість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Багатоаспектне значення прибутку починається з переходом економіки України на принципи ринкового господарства. Адже акціонерні, орендні, приватні підприємства, а також підприємства інших форм власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, стали самі вирішувати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати податків до бюджету і інших обов’язкових платежів і відрахувань. Мета дипломної роботи полягає у висвітленні методики обліку та аналізу фінансових результатів та використання прибутку, подальшого вивчення недоліків, впливу негативних чинників, вивчення можливостей вдосконалення обліку, контролю та аналізу і розробки практично значимих пропозицій щодо його покращення.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів на досліджуваному підприємстві, зокрема орендних операцій. Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам переноситься на випущену продукцію. Організація обліку основних засобів та їх оренди сприяє ефективному використанню машин, обладнання.