[Сторінка 1] На даний час відомо 105 хімічних елементів, більшість з них - метали. Останні дуже поширені в природі і зустрічаються у вигляді різних сполук у надрах землі, водах рік, озер, морів, океанів, сполуках тіл тварин, рослин і навіть в атмосфері. По своїх властивостях метали різко відрізняються від неметалів. Уперше це розходження металів і неметалів визначив М. В. Ломоносов. “Метали, - писав він, - тіла тверді, ковкі блискучі”. Зараховуючи той чи інший елемент до розряду металів, ми маємо на увазі наявність у нього визначеного комплексу властивостей: 1. Щільна кристалічна структура. 2. Характерний металевий блиск. 3. Висока теплопровідність і електрична провідність. 4. Зменшення електричної провідності з ростом температури. 5. Низькі значення потенціалу іонізації, тобто здатність легко віддавати електрони. 6. Ковкість і тягучість. 7. Здатність до утворення сплавів.

[Сторінка 1] Наше століття часто називають століттям синтетичної хімії. Дуже багато нових речовин одержала хімія за допомогою синтезу. Навчилася вона одержувати і синтетичні волокна, тобто такі, основу яких складають не природні високомолекулярні речовини, а синтетичні полімери. Одними з перших синтетичних волокон стали відомі нейлон, анид і капрон. Речовини, що утворять ці волокна, по своїй будівлі до деякої міри подібні з білковими речовинами шовку. Молекули усіх волоком мають лінійна будівля і складаються з повторюваних ланок. Такими ланками в молекулах целюлози будуть залишки молекул глюкози.

[Сторінка 1] Вода — вельми поширена на Землі речовина. Майже 3/4 поверхні земної кулі покриті водою, створюючою океани, моря, річки і озера. Багато води знаходиться в газоподібному стані у вигляді пари в атмосфері; у вигляді величезних мас снігу і льоду лежить вона круглий рік на вершинах високих гір і в полярних країнах. У надрах землі також знаходиться вода, що просочує грунт і гірські породи. Природна вода не буває досконала чистою. Найчистішою є дощова вода, але і вона містить незначні кількості різних домішок, які захоплює з повітря. Кількість домішок в прісних водах звичайно лежить в межах від 0,01 до 0,1% (мас.). Морська вода містить 3,5% (мас.) розчинених речовин, головну масу яких складає хлорид натрію (куховарська сіль). Вода, що містить значну кількість солей кальцію і магнію, називається жорсткою на відміну від м'якої води, наприклад, дощовий. Жорстка вода дає мало піни з милом, а на стінках казанів утворює накип. Щоб звільнити природну воду від зважених в ній частинок, її фільтрують крізь шар пористої речовини, наприклад, вугілля, обпаленої глини і т.п. При фільтруванні великої кількості води користуються фільтрами з піску і гравію. Фільтри затримують також велику частину бактерій. Крім того, для знезараження питної води її хлорують; для повної стерилізації води потрібно не більш 0,7 г хлори на 1 т води.

[Сторінка 1] Розчини й сам процес розчинення мають велике значення в природі, у нашому житті, у науці й техніці. Найчастіше ми маємо справу не з чистими речовинами, а із сумішами або розчинами. Вода морів, річок, озер, ґрунтові води, питна вода — це розчини. Повітря — це розчин газів. Більшість мінералів — це тверді розчини. Соки рослин, напої — це розчини. Засвоєння їжі пов'язане з розчиненням поживних речовин. Розчинами є кров, лімфа, ліки, лаки, фарби. Розчини використовуються в промисловості: текстильній, металообробній, фармацевтичній, при виробництві пластмас, синтетичних волокон, мила та ін. При розчиненні речовин відбувається їхнє подрібнення й розсіювання в об'ємі розчину. У розчині частинки однієї речовини рівномірно розподілені між частинками іншої. Якщо речовина розчинена до рівня молекул, то розчин буде однорідним, прозорим і не буде відстоюватися. Такий розчин є істинним. Наприклад, розчин солі у воді, столовий оцет, розчин цукру. Характерна ознака істинних розчинів — їхня однорідність.

[Сторінка 1] Роберт Вільгельм Бунзен (1811-99) - німецький хімік, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1862). Спільно з Г. Р. Кірхгофа поклав початок спектральному аналізу (1854-59), відкрив цезій (1860), рубідій (1861). Винайшов газовий пальник (1855), крижаний калориметр (1870). Розробив основи газового аналізу (1857). Роберт Бунзен народився 31 березня 1811, Геттінген. Помер 16 серпня 1899, в Гейдельберзі. Роберт народився в освіченій і забезпеченій сім'ї, батько його був професором і бібліотекарем Геттінгенського університету. Бунзен отримав початкову освіту в гімназіях Геттінгена і Гольцміндена. У 1828 він вступив до Геттінгенського університету, де вивчав хімію, фізику, геологію, мінералогію, ботаніку, анатомію і математику. Його вчителем хімії був Ф. Штромейер, відкрив кадмій. У 1836 Бунзен отримав кафедру хімії у Вищій промисловій школі в Касселі, де раніше працював Ф. Велер. Тут Роберт почав великий цикл робіт з вивчення органічних сполук миш'яку, дослідженням яких він займався протягом декількох років (1837-43). Ця робота була вкрай небезпечна для здоров'я. Під час вибуху в лабораторії Бунзен втратив око, кілька разів отримував найсильніші отруєння, але не дивлячись ні на що продовжував експерименти. Бунзен виділив чисту окис тетраметілдіарсіна і назвав її алкаларсіном. Він вважав, що ним отримано вільний радикал какоділ (діметіларсін), і приготував ряд його похідних - фторид, бромід, йодид, ціанід та ін.

[Сторінка 1] Розчинники – рідини, які застосовують для розчинення різних речовин, здебільшого твердих. Всі розчинники поділяють на дві групи: неорганічні й органічні. Серед неорганічних розчинників найбільше практичне значення має вода, що є найуніверсальнішим розчинником. Розчинювальна здатність води зумовлена будовою її молекул. Молекули води характеризуються сталим дипольним моментом: в процесі розчинення молекули води взаємодіють з іншими молекулами та іонами. Велике значення має здатність води утворювати водневий зв’язок з іншими сполуками, якщо в їхньому складі є атоми з великою електронегативністю (кисень, азот, сірка тощо).

[Сторінка 1] Фосфати, як правило, у воді нерозчинні, за винятком фосфатів лужних металів і амонію. Але кислі фосфати розчиняються у воді. Цю властивіть фосфатів використовують у сільськогосподарській практиці. Через те що рослини можуть вбирати з грунту солі з корисними елементами лише у вигляді розчинів, фосфат, необхідний для їх живлення, може засвоюватися тільки у вигляді розчинних сполук. Ось чому при виробництві фосфорних добрив добувають кислі фосфати із середніх, які зустрічаються в природі у вигляді мінералів фосфоритів і апатитів.