[Сторінка 1]
Діалектика вже довела, що кожна окрема матеріальна система має свої особливості розвитку. Розвиток і вдосконалення господарських і суспільних систем, включаючи економіку, на відміну від природних систем, являють собою складний і суперечливий процес. Саме ці системи виявилися відповідальними не тільки за навколишнє середовище, але й за саму людину. І якщо розвиток природних систем майже завжди відбувається за об’єктивними законами, то суспільні системи через суб’єктивізм їх творців не завжди розвиваються в точній із ними відповідності.
Суспільний розвиток у широкому розумінні включає в себе такі взаємозв’язані поняття, як надання рівних можливостей для населення політичних і громадянських прав. Загальною метою розвитку є підвищення економічних, політичних і громадянських прав незалежно від статі, етнічної приналежності, країни або регіону. Економічний розвиток є однією з найважливіших проблем у сучасній науці. Особлива увага при цьому приділяється процесу руху економіки від аграрної до індустріальної та постіндустріальної стадій і зміни поглядів, що супроводжують цей процес. Основним критерієм економічного розвитку найчастіше називають підвищення життєвого рівня, що включає матеріальний добробут, освіту, охорону здоров’я та охорону навколишнього середовища.
Підвищення валового прибутку на душу населення деякі економісти традиційно розглядають як умову для зростання добробуту населення. Недолік такого підходу полягає в тому, що він може приховувати реальні зміни рівня життя найбідніших верств населення. Поліпшення забезпечення потреб у харчуванні, освіті, охороні здоров’я, навколишнього середовища не відбивається в показникові зростання прибутку.
Не можна погодитися з міркуванням, що найкращим показником економічного добробуту суспільства є валовий національний продукт, що економічний розвиток включає в себе тільки збільшення національного доходу. Багато показників, які використовуються для характеристики прогресу, пов’язані з прибутком на душу населення, але такий зв’язок не є безпосереднім. Усі ці показники необхідно враховувати окремо, визначаючи рівень економічного розвитку в цілому.
Збільшення окремих показників неприпустимо розглядати як безперечну мету розвитку економіки. У концепції „зростання заради зростання” уже не існує перспективи, на зміну цілям, спрямованим на чисто матеріальне зростання, приходять нові, більш широкі і всеосяжні концепції та орієнтири. Нова якість зростання – це не просто зростання, а економічне зростання, яке забезпечується реальним поліпшенням якісних показників економіки, освоєнням науково-технічних досягнень, послідовним ресурсозбереженням.
У кінці 80-х рр. у зарубіжній літературі в галузі економіки, соціології, політології, екології, права та інших гуманітарних наук значного поширення набув термін „сталий розвиток”, яким позначається соціально-економічний та екологічний розвиток, спрямований на розумне задоволення потреб людей при одночасному поліпшенні якості життя, на бережливе використання ресурсів. За дорученням ООН групою учених була розроблена концепція сталого розвитку суспільства, рекомендована в подальшому всім країнам світу.
Мету сталого розвитку суспільства можна визначити як прогрес, який поєднується з об’єктивними законами суспільства і реалізується, з одного боку, на основі зростання матеріального багатства, з іншого – на основі зростання якості. Сталість розвитку визначає конкретний характер поведінки якоїсь системи в необмежений період часу. Така поведінка буде сталою, якщо система в процесі свого розвитку залишається в обмеженому просторі. У повсякденній практиці будь-яку систему – фізичну, екологічну або економічну, можна вважати сталою, якщо вона має властивості в тому чи іншому розумінні мало відхилятися від свого первісного положення або траєкторії руху під впливом невеликих коливань. Нині у багатьох країнах, у тому числі і в Україні, затверджена Концепція сталого розвитку. Тому актуальною проблемою є реалізація її на практиці як на рівні господарського комплексу всієї країни, так і на рівні окремих галузей.
Сталий розвиток можна аналізувати з погляду економічного, політико-правового, екологічного, соціального, міжнародного змісту. Щодо нашого дослідження, розглянемо складові елементи економічного змісту сталого розвитку:
– оптимальне поєднання державної, суспільної і приватної власності, цивілізована товарно-ринкова економіка;
– демонополізація та вільна конкуренція виробників і продавців;
– виробництво сільськогосподарської і промислової продукції в достатній кількості для задоволення основних життєвих потреб населення;
– ефективні й гуманні засоби стимулювання корисної діяльності людей.
Трактуючи концепцію сталого розвитку з погляду підприємства, доцільно зазначити, що тут, зміщуючи пріоритети від прибутку до задоволення інтересів споживачів, підприємство повинно враховувати не тільки власні інтереси, але й інтереси покупців, замовників, постачальників, службовців, акціонерів і окремих товариств.
Особливості сталого розвитку в економіці ґрунтуються як на законах функціонування ринкової економіки, так і на законах сталого розвитку суспільства, адже економіка як частина господарського комплексу країни є предметом дослідження й економічних, і суспільних наук. Економіку не можна розглядати безвідносно до того суспільства, в якому вона формується і діє, у відриві від конкретних соціально-економічних, виробничо-технічних, історичних, соціально-культурних умов. Однак у ній виявляються також і специфічні особливості, які багато в чому визначають принципи та методи управління такою системою.
Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності на інтереси споживача і вирішуючи завдання формування й стабілізації споживчого ринку для задоволення потреб населення та зниження соціального напруження в суспільстві, залишається життєздатною і розвивається в динамічних економічних і політико-правових умовах. З цього випливає сутність сталого розвитку торгівлі, що можна визначити як форму гармонізації використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності. Досягнення сталого розвитку торговельного підприємства залежить від удосконалення методів керівництва та організаційної структури управління у взаємозв’язку зі стратегічними цілями управління ресурсами.
Методологічною основою економічного управління сталим розвитком торгівлі є пізнання і свідоме використання економічних законів, специфічних закономірностей ринкової трансформації, а також особливостей сталого розвитку.
Механізм чинності економічних законів виражає найзагальніші риси сполучення об’єктивного і суб’єктивного, бо об’єктивні за своєю суттю економічні закони завжди проявляються через суб’єктивні дії людей. Дія економічних законів проявляється через систему прямих і зворотних зв’язків, які об’єктивно існують у виробництві, розподілі, обміні та споживанні матеріальних благ на певному рівні розвитку суспільства, який включає причинно-наслідкові зв’язки, що виражаються законами економічної формації взаємодії, притаманної економічним відносинам.
Розуміння суперечностей сучасного стану економіки, пізнання характеру й особливостей їх розв’язання випливають з дій економічних законів і закономірностей. Постійне розв’язування цих суперечностей служить стимулом розвитку економіки. Створення таких економічних умов, які сприяли б розвитку виробництва та споживання й посилювали зворотну дію споживання на виробництво, є необхідною передумовою боротьби із цими суперечностями.
Система економічних відносин повинна враховувати чинність економічних законів і закономірностей з метою забезпечення оптимального поєднання інтересів всього народного господарства країни, кожної галузі із задоволенням потреб суспільства.
Сутність явища відбивають як закони, так і особливості та закономірності, і хоча вони можуть не виявляти першопричин, але служать базою висування гіпотез для знаходження таких першопричин.
Процес управління сталим розвитком торгівлі прямо або непрямо допускає зв’язок із більшістю законів суспільного розвитку – законом організованості, законом розвитку і вдосконалення, природно-екологічними законами та ін.
Особливості сталого розвитку торгівлі, зумовлені дією економічних законів і закономірностей, являють собою досить стійку причинно-наслідкову повторюваність у соціально-економічних явищах. Як зазначалося вище, торгівля розвивається і характеризується відносно стабільними показниками в різноманітних економічних умовах, а нині, в умовах перехідної економіки, відіграє провідну роль у розвитку підприємництва, є стимулюючим чинником у реформуванні інших галузей і видів господарської діяльності. Отже, особливістю сталого розвитку торгівлі виступає спроможність залишатися життєздатною у динамічних економічних і політико-правових умовах. Іншими словами, спроможність виживати при будь-яких кризових явищах в економіці та суспільстві. Тут важливе значення має привабливість торгівлі.
Необхідно зазначити, що сьогодні в Україні на інвестиційному ринку існує досить великий розрив між попитом на інвестиції та їхнім пропонуванням. Інвестори передусім мають намір отримати зиск. Отже, фінансові ресурси направляються здебільшого туди, де працюють стабільно і з високою оборотністю капіталу. Торгівля є найбільш привабливою для інвестицій галуззю господарства, і це виступає умовою сталого розвитку. Але, з іншого боку, можна стверджувати, що торговельні підприємства, які прагнуть до сталого розвитку і забезпечують стабільне фінансове становище, є привабливими для інвесторів. Отже, підвищення інвестиційної привабливості та зростання інвестицій можна охарактеризувати як важливу особливість сталого розвитку торгівлі.


Увага!!! Вся інформація безкоштовна та опублікована з метою ознайомлення!