[Сторінка 1] Сформовані у Франції традиції громадянськості літератури, прямої участі письменників у політичних сутичках позначилися в літературно-суспільної, діяльності Монтеня і Т.А. д'Обин‘є, у багатій прозі і публіцистиці епохи Освіти, що підготувала Велику французьку революцію, а потім і в демократії, революційній літературі ІХХ—ХХ ст., від Гюго і Беранже до поетів Паризької Комуни 1871, від Барбюса до Арагону. Протягом сторіч французька література сприймалася за межами країни як джерело заколотної енергії. Світове значення і вплив французької літератури з великою силою проявилися в епоху підготовки Великої французької революції і після неї: тираноборчеський дух французьких просвітителів, вільнодумство Вольтера, бунт Ж. Ж. Руссо проти мистецтв, цивілізації надихали молодого И. В. Ґете і Ф. Шиллера, а згодом переломилися в революційному романтизмі Дж. Байрона і Г. Гейне. Політично передове крило французької літератури зберегло й у ІХХ ст. свою притягальну силу.

[Сторінка 1] Визначний гуманіст епохи Відродження, письменник і вчений, Еразм Роттердамський (справжнє ім'я і прізвище - Герхард Герхардс) народився 28 жовтня 1466 або, за іншими даними, - 1469 р. в Роттердамі (звідси його літературний псевдонім Роттердамський) в бюргерській сім'ї. Передчасно осиротілий хлопчина змушений був самотужки торувати собі дорогу в житті. Освіту здобув у Гауді, Девентері і Герценборі (Голландія), згодом у Паризькому університеті (1495-1499). В молодості кілька років (1488-1493) провів у монастирі, де захоплено студіював твори античних авторів. Перебування серед ченців породило в ньому відразу до середньовічної схоластики й церковщини. Внаслідок різних обставин він змушений був часто міняти місце проживання. Жив у Нідерландах, Франції, Англії, де подружив з англійськими гуманістами Дж. Колетом, Т. Мором і Дж. Фішером, в Італії (в Туріні одержав ступінь доктора богослов'я), в Німеччині та в Швейцарії. З 1513 р. жив переважно в швейцарському місті Базелі; тут заприятелював з відомим тоді книговидавцем Й. Фробеном.

[Сторінка 1] Головний герой Марка Твена — звичайний хлопчик, бешкетник і пустун, його життя повне пригод, світла і радості. Далеко не всі можуть побачити в буденному незвичайне. Том вміє це робити. Марк Твен (Семюель Ленгхорн Клеменс) в образі головного героя Тома зобразив самого себе у дитинстві. До повісті увійшли події, які колись сталися з майбутнім письменником, тому її можна назвати автобіографічною. Крім того, цю повість можна назвати також пригодницькою, оскільки вона насичена незвичайними подіями і несподіваними пригодами, пов’язаними з долею головних героїв — Тома і його друга Гека Фінна.

[Сторінка 1] Народився в сім'ї, що належала до стародавнього роду. Батько був чиновником, перебував на посаді доглядача вод і лісів. Початкову освіту Лафонтен здобув у сільській школі. У дев'ятнадцятилітньому віці готувався до прийняття духовного сану, однак молитви і богослов'я мало цікавлять талановитого юнака, значно більше часу він приділяв читанню галантних романів. Не бажаючи ставати священиком, Лафонтен відмовився від духовної кар'єри і зайнявся правом. У цей час він вивчав античну культуру, знайомився з провідними філософськими та політичними теоріями своєї епохи. За своїми філософськими поглядами Лафонтен був деїстом, тобто визнавав факт створення Богом світу, але вважав, що далі, після акту створення, світ розвивається за власними законами. В інших філософських питаннях (зокрема, у питанні про природу пізнання та про сутність людини) Лафонтен був послідовником французького філософа XVII ст. П. Гассенді. Філософські погляди Лафонтена, його опозиційні політичні настрої значною мірою спричинили характерне для художньої творчості письменника вільнодумство.

[Сторінка 1] Іван Андрійович Крилов народився 2 лютого 1769 року в Москві в сім'їнебагатого армійського офіцера, який отримав перші офіцерський чин післятринадцятирічної солдатської служби. У 1774 році, коли батько майбутньогописьменника вийшов у відставку сім'я переїхала до Твері. Тут пройшли дитячі таотрочні роки Крилова. Тверь того часу була в числі «обласнихкультурних гнізд »(за визначенням М. К. Піксанова). У досліднихроботах відзначається інтенсивна літературно-театральне життя у Тверськійсемінарії, можливий зв'язок маленького Крилова з семінарією, відвідини нимдиспутів, аналіз збірок цієї семінарії, особливо «Розмов різногозмісту прозою і віршами на користь учня юнацтва, складених в Тверській семінарії »(СПб., 1774) свідчить про те, що їївикладачів та учнів цікавили ті ж питання, що і «велику»літературу.

[Сторінка 1] Хроніка XIX століття Щоб не чіпати приватне життя, автор вигадав містечко Вер’єр. А коли йому знадобився єпископ, суддя, присяжні й судова процедура, він переніс усе це в Безансон, де він сам ніколи не бував. Частина перша Містечко Вер’єр, мабуть, одне з наймальовничіших в усьому Франш-Конте. Білі будиночки з гостроверхими дахами з червоної черепиці розкинулися схилом пагорба, де потужні каштани піднімаються з кожної лощинки. В околиці багато лісопилок, які сприяють зростанню добробуту більшості мешканців, скоріше схожих на селян, ніж на міських жителів. Є в місті і чудова цвяхарна фабрика, що належить меру. Мер міста Верь’єра, пан де Реналь, кавалер декількох орденів, виглядав вельми статечно: волосся з сивиною, орлиний ніс, одягнений в усе чорне. Водночас у виразі його обличчя було багато самовдоволення, відчувалась якась обмеженість. Здавалося, що всі таланти цієї людини зводилися до того, щоб примусити будь-кого, хто йому був винний, платити вчасно, зі сплатою ж власних боргів тягнути якомога довше. Меру належав збудований на прибутки від цвяхарні великий і красивий будинок з чудовим садом, оточеним чавунною решіткою, На схилі пагорба, на висоті сотні футів над річкою Ду розкинувся чудовий міський бульвар, звідки відкривався вид на один з наймальовничіших куточків Франції, Місцеві мешканці вельми цінували красу свого краю: вона приваблювала іноземців, чиї гроші збагачували власників готелів і приносили прибуток усьому місту.

[Сторінка 1] Артур Ігнатіус Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в столиці Шотландії м.Единбурзі на Пікарді-плейс у родині художника й архітектора. Його батько Чарльз Алтамонт Дойл женився у віці двадцяти двох років на Мері Фоли, молодій жінці сімнадцяти років у 1855 році. Мері Дойл мала пристрасть до книг і була головним оповідачем у родині і тому Артур дуже зворушливо згадував про неї. На жаль, батько Артура був хронічний алкоголік і тому родина іноді бідувала, хоча він і був, за словами свого сина, дуже талановитим художником. У дитинстві Артур багато читав, маючи зовсім різнобічні інтереси. Його улюбленим автором був Майн Рід, а улюбленою книгою - "Мисливці за скальпами". Після того, як Артур досяг дев'яти років, багаті члени сімейства Дойл запропонували оплачувати його навчання. Протягом семи років він повинен був ходити в школу-інтернат єзуїтів в Англії в Ходдер - підготовча школа для Стоуніхерста (велика закрита католицька школа в Ланкаширі). Через два роки з Артур Ходдера він перебрався в Стоуніхерст. Там викладали сім предметів: абетку, рахунок, основні правила, граматику, синтаксис, поезію, риторику. Харчування там було досить убоге і не мало великої розмаїтості, проте це не позначалося на здоров'ї. Тілесні покарання були суворими. Артур у той час часто піддавався їм. Знаряддям покарання служив шматок гуми, розміром і формою нагадувавши товсту калошу, яким били по кистях рук. Саме протягом цих важких років у школі-інтернаті, Артур зрозумів, що він має талант до складання історій, тому він був часто оточений зборами з захоплених молодих студентів, що слухають дивні історії, які він складав, щоб розважити їх. В одні з Різдвяних канікул, у 1874 році, він на три тижні, за запрошенням своїх родичів, їде в Лондон. Там він відвідує: театр, зоопарк, цирк, Музей воскових фігур мадам Тюссо. Він залишається дуже задоволений цією поїздкою і тепло відзивається про свою тіточку Аннет, сестру батька, а також дядька Діка.

[Сторінка 1] Федеріко Гарсіа Лорка народився в 1898 році в Іспанському селищі Фуенте Вакерос біля Гранади в родині заможного орендаря Федеріко Гарсіа. Його мати, Вісента Лорка була шкільною вчителькою і другою дружиною Федеріко Гарсіа, якому подарувала чотирьох дітей: Федеріко, Консепсьон, Франциско та Ісабель. Дитячі роки Фернандо пройшли в атмосфері поетичних образів стародавніх іспанських переказів, пісень, музики. Батько грав на гітарі і писав стародавні андалузькі пісні - "канті хондо", мати прекрасно грала на фортепіано. Усе життя Федеріко буде черпати натхнення в поезії рідного краю, легендах і реальних випадках, відчуття з дитинства пізніше перетворяться у вірші, романси, п'єси. У 1909 році родина переїхала в Гранаду. Федеріко пішов у школу. Випадок звів його з Антоніо Сегура - учнем великого Верді, він знайшов у хлопчика великі здібності до музики. Федеріко робив успіхи, але раптова смерть вчителя обірвала ці заняття. У 1914 році Федеріко поступив у Гранадський університет на факультет літератури, філософії і факультет права. Близько зійшовся з мислячою групою студентів, вони називали себе "закоулочники".

[Сторінка 1] Постать Бертольда Брехта викликала й викликає жвавий інтерес та дискусії. За життя він зазнав, що таке гоніння й переслідування; й зараз не існує однозначного погляду на його творчість. Брехт був конфліктною особистістю й конфліктним митцем: він не боявся йти проти загально прийнятих норм моралі чи загально визнаних принципів у мистецтві. Це вплинуло певним чином і на його творчість. Писати він розпочав рано: вже в 1914р. вірші й ессе шістнадцятирічного гімназиста почали регулярно з’являтися у періодичних виданнях. В 1918р. молодий талант пробує себе в драматургії: з’являються його п’єси “Ваал”, “Барабани в ночі”, “В гущавині міст”. Із провінційного Аугсбурга письменник переїздить до Мюнхена, а пізніше, у 1924р – до Берліна, центра німецького художнього та театрального життя. Тут відбувається становлення Бертольда Брехта як теоретика і практика театру, яке припало на злам 20-30-х років XX століття. Цей час у Німеччині характеризується різким загостренням класових протиріч, економічною кризою, загостренням протистояння між комуністичною партією та партією націонал-соціалістів. Цей час виявився надзвичайно плідним для митця, оскільки для Брехта найприроднішим був стан пошуку й стан постійного незадоволення знайденим і набутим, стосувалося це жінок чи власних теоретичних засад стосовно літератури, театру, мистецтва. Багатство поглядів на суспільство, мистецтво і людину в них спонукали його до наполегливіших і вдумливіших пошуків відповідей на свої запитання. Серед величезного різноманіття течій, напрямів і стилів молодий письменник намагається знайти точку опори й відповіді на питання, які ставить йому саме життя. Він звертається до класиків марксизму. Брехт активно береться за вивчення діалектики й історичного матеріалізму, з головою “занурюється” в праці Маркса, Енгельса, Леніна, намагаючись знайти міцне ідеологічне підгрунтя для своїх ідей та теорій. Ідея соціальної рівності захопила його на все життя, він став переконаним прихильником марксизму. Пізніше це вилилось у часто суб’єктивні оцінки його творчості як західними критиками, так і радянськими.

[Сторінка 1] Волт Вітмен народився 31 травня 1819 року у фермерській родині у селі на Лонг-Айленді, на пустельному пагорбистому острові, де повітря було просякнуте солоним диханням океану, а погляд людини охоплював два безмежжя неба й водної стихії. «Ще хлопчиком я мріяв написати щось про морське узбережжя, про той таємничий обрій, що розділяє, об'єднує, як у шлюбному союзі, непорушне і мінливе... про велике зіткнення дійсного з ідеальним» — згадував пізніше поет. Дитинство на фермі, а потім у Брукліні, куди переїхала родина, було доброю школою. Життя простих людей — нелегке, грубе, але щедре і непідробне в його людяності й силі — він пізнав рано і полюбив назавжди. Провчившись кілька років у бруклінській школі, Вітмен полишає її і стає учнем друкаря. У цей же чає він публікує свої перші вірші. У вісімнадцять юнак працює сільським учителем, секретарем у місцевому політичному дискусійному клубі. Ще рік по тому він уже редактор, а також єдиний репортер і набірник власної газети «Лонг-Айлендер». До 22 років поет «перепробував» ще цілу низку професій — політика, лектора, оратора,— і у кожній він шукав не шляху до кар'єри та заможності, а засобів утвердження і захисту своїх ідеалів. З 1846 по 1852 рік Вітмен працює в різних бруклінських газетах, де пише статті на «злобу дня», зокрема, рішуче й гнівно виступає проти грабіжницької Мексиканської війни (1846— 1848), справжньою метою якої було накопичення земель плантаторів-рабовласників. Вітмен був самоуком. Його цікавлять давні цивілізації, світові релігії, він часто відвідує нью-йоркський Єгипетський музей, багато читає з історії, етнографії, засвоюючи погляд на історичний розвиток людства як на єдиний у своїй різноманітності потік, який плине з темряви століть до сучасності — і далі у майбутнє. Відвідує він також і лекції з астрономії. Ці знання допомагають формуванню його поетичної філософії. Вітмен вчиться бачити Всесвіт безмежним у просторі й часі, що перебуває у загальному і безперервному русі.

[Сторінка 1] Славетний казкар Ханс Крістіан Андерсен народився більше як 180 року тому (1805 р.) в Данії, у маленькому місті Однесе, на острові Фюн. Бідна малесенька комірка, заставлена верстатами та різним інструментом шевця-батька. Під вікном горища, на ринві, ящик з землею, - там ростуть цибуля та петрушка, - оце й увесь город матері. Біля хатинки один кущик агрусу – садок для хлопчика Ханса, що дивиться то гостро спостережливими, жвавими, то задумливими, мрійними очима на навколишній світ. Батьки дуже любили свого хлопчика-одинака. Весь вільний час тато віддавав синові, гуляв з ним, робив йому різні іграшки. Були у Ханса і рухливі млинки, і мальовничі панорами, і ляльки, що кивали головами. А вечорами, коли по кутках убогої комірки згущувались химерні тіні, батько читав дружині і синові цікаві книжки – байки Лафонтена, комедії Гольберга, а найчастіше товсту і дуже цікаву збірку казок “Тисяча і одна ніч”. Чи не найбільше в житті любив маленький Ханс слухати ці читання батька і захоплююче мріяти при тьмяному світлі домашнього гасничка. Любив хлопчик і спостерігати веселі гулянки місцевих ремісників та матросів.

[Сторінка 1] Самуил Яковлевич Маршак родился 3 ноября (по новому стилю) 1887 года в Воронеже. Одна из его поэтических тетрадей случайно попала в руки В. Стасова, известного русского критика и искусствоведа, который принял самое горячее участие в судьбе талантливого юноши. Маршак переехал в Петербург, а спустя время отправился учиться в Англию. В 1914 году Маршак вернулся. Работал в провинции, публиковал переводы стихов в «Северных записках» и «Русской мысли». После революции, в 1920 году, живя в Краснодаре, организовал один из первых в России детских театров и писал для него пьесы. В 1922 году Маршак переехал в Петроград, организовал детский журнал «Воробей» (позже, «Новый Робинзон») и руководил Ленинградской редакцией Детгиза. В 1923 году выпустил свои первые стихи для детей – «Дом, который построил Джек», «Детки в клетке», «Сказка о глупом мышонке». Перу Маршака также принадлежат детские сказки – «Умные вещи», «12 месяцев», «Горя бояться – счастья не видать» и другие.