[Сторінка 1] Радіоактивність — спонтанний процес, що відбувається в атомах радіоактивних елементів. Його розглядають як спонтанне перетворення нестійкого ізотопу одного хімічного елемента на ізотоп іншого елемента. Цей процес супроводжується випромінюванням різних частинок (електронів, протонів, нейтронів, α-частинок). До радіоактивних елементів належать ті, котрі мають порядковий номер більший за 83. У періодичній таблиці Менделєєва вони розташовуються після Вісмуту. Для цих елементів характерною є відсутність стабільних ізотопів. Крім того, природна радіоактивність була виявлена й у деяких ізотопів інших елементів. Наприклад, винятком можна назвати Технецій (Те, Z = 43) і Прометій (Рт, Z= 61). Незважаючи на те, що їхні порядкові номери менші за 83, вони не мають жодного стабільного ізотопу. Радіоактивний розпад — природне радіоактивне перетворення ядер. При цьому ядро, яке зазнає розпаду, називається материнським, а те, що утворюється, — дочірнім.

[Сторінка 1] Закони класичної механіки описують лише неперервні процеси, тому, коли, досліджуючи енергетичні спектри атомів, отримали дискретні сукупності спектральних ліній, стало зрозумілим, що атом має більш складну структуру, ніж ту, що уявляли раніше, і її так просто не поясниш за допомогою законів Ньютона і рівнянь Максвелла. Дискретність спектрів означала, що заряди в атомі мають тільки певні значення енергії, що неможливо було пояснити.На початку ХХ ст. Макс Планк припустив, що світлова енергія випромінюється і поглинається квантами з енергією h, а пізніше Альберт Айнштайн увів поняття кванта світла – фотона, розглянувши поширення світлової хвилі як потік фотонів.

[Сторінка 1] Дослідження блискавок бере свій початок ще з древніх цивілізацій. Ще давньоєгипетські вчені намагалися розкрити причини виникнення блискавок, але їхні міркування спочатку носили виключно міфілогічно-релігійний характери. Згодом жреці використовували електрику атмосфери для одержання «небесного вогню» під час приношення жертв. З цією метою в єгипетських храмах будували високі дерев'яні щогли, оббиті мідними аркушами. Спеціальний пристрій збирав електричний заряд, достатній для того, щоб убити іскрою людину або тварину, принесену в жертву. В наш час у австрійському місті Зальцбург створений унікальний науковий центр по вивченню блискавок.

[Сторінка 1] Основоположником експериментально-математичного методу дослідження природи був великий італійський учений Галілео Галілей (1564- 1642). Леонардо да-Вінчі дав лише начерки такого методу вивчення природи, Галілей же залишив розгорнутий виклад цього методу і сформулював найважливіші принципи механічного світу. Галілей народився в родині збіднілого дворянина в місті Пізі (недалеко від Флоренції). Переконавши в безплідності схоластичної ученості він поглибився в математичні науки. Ставши надалі професором математики Падуанского університету, учений розгорнув активну науково-дослідну діяльність, особливо в області механіки й астрономії. Для торжества теорії Коперника й ідей, висловлених Джордано Бруно, а отже, і для прогресу матеріалістичного світогляду узагалі величезне значення мали астрономічні відкриття, зроблені Галілеем за допомогою сконструйованого ним телескопа. Він знайшов кратери і хребти на Місяці (у його представленні - "гори" і "моря"), розглянув багаточисельні, скупчення зірок, що утворять Чумацький Шлях, побачив супутники Юпітера, розглянув плями на Сонці і т.д. Завдяки цим відкриттям Галілей здобував усеєвропейську славу "Колумба неба". Астрономічні відкриття Галілея, у першу чергу супутників Юпітера, стали наочним доказом істинності гелиоцентричної теорії Коперника, а явища, що спостерігаються на Місяці, що представлявся планетою, цілком аналогічній Землі, і плями на Сонці підтверджували ідею Бруно про фізичну однорідність Землі і неба. Відкриття ж зоряного складу Чумацького Шляху з'явилося вторинним доказом незліченності світів у Всесвіті.

[Сторінка 1] Сонячна радіація - енергія випромінювання Сонця - є основним джерелом енергії атмосферних процесів; вона вимірюється кількістю тепла і виражається в мегаджоулях на 1 кв.м. Промениста енергія Сонця досягає земної поверхні, проникаючи через шари атмосфери, що частково поглинає, відбиває і розсіює сонячну радіацію. Пряма радіація - сонячна радіація, що доходить до земної поверхні у виді пучка паралельних променів, що виходять безпосередньо від сонячного диска. Розсіяна радіація - сонячна радіація, що перетерпіла розсіювання в атмосфері, надходить на земну поверхню з усього небесного зводу. У похмурі дні вона є єдиним джерелом енергії в приземних шарах атмосфери. Сумарна сонячна радіація - сукупність прямої і розсіяної сонячної радіації, що надходить у природних умовах на земну поверхню. Вона залежить від географічної широти, висоти над рівнем моря, прозорості атмосфери і хмарності. У гірських районах розподіл сонячної радіації дуже складний, тому що її величина визначається також ще експозицією і крутістю схилів. Розподіл сумарної радіації представлено для рівнин і передгір'їв з абсолютними висотами до 600 м.

[Сторінка 1] Серед українських вчених, що сягнули вершин європейської і світової науки, одне з почесних місць належить Іванові Пулюєві. Своєю науковою і технічною діяльністю він заслужив широке міжнародне визнання. Але до недавнього часу залишався майже невідомим в Україні, на рідній Батьківщині, для кращого майбутнього якої невтомно працював поза її межами впродовж усього життя.

[Сторінка 1] Ейнштейн Альберт (14. III 1879 — 18. IV 1955) — видатний фізик-теоретик, один із творців сучасної фізики. Р. в Ульме (нині ФРН). З чотирнадцяти років переїхав у Швейцарію, де закінчив Цюріхский політехнікум (1900 р.). У 1902—1908 р. працював експертом у патентному бюро в Берні, у 1909—1911 р. — професор Цюріхського політехнікуму, у 1914—1933 р. — професор Берлінського університету і директор Ін-та фізики кайзера Вільгельма. Після установлення влади фашистів піддався переслідуванням і був змушений залишити Німеччину. У 1933 р. переїхав у США, де і працював до кінця життя в Прінстонському ін-ті перспективних досліджень.

[Сторінка 1] Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. У цей рік будинок і майно Нобелів згоріли вщент, і це було знаменням. Життя Альфреда йшло при багряному підсвічуванні всепожираючого полум'я, під акомпанемент вибухів. Батьки Альфреда Нобеля - Іммануіл і Андрієта, були людьми, яким випало все - і успіх, і поразка. Іммануіл Нобель був обдарованим механіком, креслярем, винахідником. Він міг би стати і гарним архітектором, але в 1833 році молода родина вступила в смугу невдач. Нещастя посипалися одне за іншим. Коли пожежа знищила їхній будинок, родина переселилася в більш ніж скромну квартиру в північній частині Стокгольму. У 1837 році батько Альфреда – Іммануіл Нобель, рятуючись від кредиторів, у пошуках кращої долі залишив сім’ю і виїхав за кордон. Спочатку він відправився в Турку (Фінляндія), потім у Санкт-Петербург, сподіваючись на успіх свого винаходу - вибухових мін.

[Сторінка 1] Двигун Стірлінга — теплова машина, що працює не тільки від спалювання палива, але від будь-якого джерела тепла, наприклад — сонячних променів. Відноситься до двигунів зовнішнього згоряння. Двигун Стірлінга був уперше запатентований шотландським священиком Робертом Стірлінгом 27 вересня 1816 року. Однак перші елементарні «двигуни гарячого повітря» були відомі ще наприкінці 17-го століття, задовго до Стірлінга. Досягненням Стірлінга є додавання очисника який він назвав «економ». У сучасній науковій літературі, цей очисник називається «регенератор» (теплообмінник). Він збільшує продуктивність двигуна утримуючи тепло в теплій частині двигуна в той час як повітря прохолоджується. Цей процес набагато підвищує ефективність системи. У 1843 році Джеймс Стірлінг використовував цей двигун на заводі, де він працював інженером. У 1938 році фірма «Філліпс» інвестувала в мотор Стірлінга, потужністю більш двохсот кінських сил і віддачею більш 30%. Двигун Стірлінга має багато переваг і був сильно розповсюджений в епоху парових машин.

[Сторінка 1] Світло сонця, електричної дуги чи лампочки розжарювання розкладаються в суцільну різнобарвну смужку з безперервним переходом одного спектрального кольору в інший, тобто виникає неперервний спектр. Непевність спектра свідчить про те, що в сонячному світі присутні коливання всіх можливих частот (довжин хвиль). Досліди показують що неперервний спектр випромінює розжарені тверді і рідкі тіла. Гази можуть випромінювати непевний спектр тоді, коли вони перебувають під досить великим тиском. Ця обставина свідчить про те, що існування непевного спектра обумовлено не тільки властивостями окремих випромінюючих атомів, а дуже залежать від взаємодії атомів між собою.

[Сторінка 1] Одним із видів пароутворення є кипіння. Кипінням називається процес пароутворення, який відбувається не тільки з вільної поверхні рідини, а і всередині рідини (є бульбашки розчиненого). В рідині є завжди розчинений газ, молекули якого прилипають до стінок посудини, утворюючи маленькі бульбашки газу. “Прилипання” молекул газу до молекул поверхневого шару твердого тіла називається адсорпією. В цих бульбашках знаходиться розчинений газ і насичена пара, які створюють внутрішній тиск, який залежить від температури.

[Сторінка 1] Властивості p—n-перехіду можна використовувати для створення підсилювача електричних коливань, називаного напівпровідниковим тpіодом або тpанзистоpом. У напівпровідниковому тріоді дві p-області кристала розділяються вузькою n-областю. Такий тріод умовно позначають p-n-p. Можна робити і n-p-n тріод, тобто розділяти дві n-області кристалу вузькою p-областю. Тріод p—n—p типу складається з трьох областей, крайні з який володіють диpочною провідністю, а середня — електронною. До цих трьох областей тріода робляться самостійні контакти а, б и в, що дозволяє подавати різні напруги на лівий p—n-пеpехід між контактами а і б і на пpавий n—p-пеpехід між контактами б и в.

[Сторінка 1] Хоча все в природі взаємо зв’язано і кожна деталь важлива, все ж таки окремі явища і предмети більш істотні, а інші менш при природній рівновазі як живий, так і неживої матерії. Адже не можна ж поставити в один ряд по значущості палець і серце. Тому цілком закономірне питання: яка речовина явилася найголовнішим, найважливішим для нас в навколишньому матеріальному світі? Відповідь на це питання можна дати упевнено і однозначно: це природна вода. Така відповідь, безперечно, справедливий, в усякому разі для нашої планети Земля. Вода в нашому житті – найзвичайніша і найпоширеніша речовина, але з наукової точки зору це сама незвичайна, найзагадковіша рідина. Мабуть, тільки рідкий гелій може змагатися з нею за це звання. Проте, незвичайні властивості рідкого гелію (такі, як наприклад, надтекучість) виявляються поблизу абсолютного нуля і обумовлені специфічним квантовими законами, тому рідкий гелій – екзотична речовина. Вода ж в нашій свідомості явилася прообразом всіх рідин, і тим більш дивно, коли ми називаємо її самої незвичайною. Чиста вода представляє собою безбарвну прозору рідину. Густина води під час переходу неї з твердого стану в рідке не зменшується, як майже у всіх інших речовин, а зростає. При нагріванні води від 0 до 4‘С густина її також збільшується. При 4‘С вода має максимальну густину, і лише при подальшому нагріванні її густина зменшується.

[Сторінка 1] Електризацією називається передавання тілу електричного заряду. По електричним властивостям речовини діляться на провідники, діелектрики, напівпровідники. Провідником називається речовина, в якій є велика кількість вільних зарядів, які здатні переміщатись вільно по речовині (метал, графіт, розчин солей, кислот, лугів). Провідники проводять електричний струм. Діелектриком називається речовина, в якій майже немає вільних зарядів. Діелектрики не проводять електричний струм (гума, повітря, чиста вода, сухе дерево, скло).